Безух Анатолій Вікторович
428
Том 2
Енциклопедія Сучасної України. Т. 2: «Б» – «Біо»| ISBN | 966-02-2681-0 |
|---|---|
| ISBN серії | 966-02-2074-X |
| УДК | 030(477) |
| Видавець | Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України |
| Засновники | НАН України; НТШ |
| Гол. редкол. | І. М. Дзюба; А. І. Жуковський; М. Г. Железняк та ін. |
| Видавець | Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України НАН України |
| Місце видання | Київ |
| Рік | 2003 |
| Обсяг | 872 с. |
Том містить 3.6 тис. статей
Файл завантажено на ваш пристрій
Зміст
– друга літера української абетки. Є в усіх абетках, створених на основі слов’яно-кириличного графіки. Походить від старослов’янської кириличної літери «Б» (буки), утвореної графічним видозміненням грецької «β» (віта), яка раніше позначала звук [b] (бета). Цим пояснюють різне написання латинської «В» і слов’янської «Б», оскільки римляни запозичили...
М. Г. Железняк
(Bjørnson Bjørnstjerne; 08. 12. 1832, парафія Б’єрґан побл. м-ка Квікне, Норвегія – 26. 04. 1910, Париж) – норвезький письменник і громадсько-політичний діяч. Нобелівська премія в галузі літератури (1903). Народився в сім’ї пастора. Навчався у Християнії (нині Осло) у приватному ліцеї для старших учнів (1850–52). Уже в студентські роки брав...
О. Д. Сенюк
(Bierrum Niels; 06. 10. 1940, Копенгаґен) – данський фізико-хімік, фахівець у галузі дослідження та використання сольових розплавів. Син Я. Б’єррума. Іноз. чл. НАНУ (1992), вчений секр. Академії природн. наук Данії. Закін. Копенгаґен. університет (1964). Від 1966 працює в Тех. університеті Данії, від 1989 – проф., керує каф. і наук. лабораторією....
Т. С. Чорнокожа
(справж. – Ісраель Еліезер Еліяшев; 1873, м. Ковно, нині Каунас, Литва – 1924, Берлін) – єврейський літературний критик. Псевдонім означає «той, хто розмірковує». Дотримувався погляду, що євр. література є і має бути двомовною – на ідиші та івриті. Б. брав участь у перекладанні мовою ідиш кн. Т. Герцля «Altneuland» (у дослів. перекл. «Давня нова...
М. Д. Феллер
(18. 06. 1960, Київ) – живописець і графік. Член НСХУ (1992). Закін. Київський художній інститут (1986; викл. О. Ворона, В. Шостя). 1995–96 вів кл. малюнка у Київ. респ. худож. школі ім. Т. Шевченка, від 1997 – викладач Київ. дит. АМ. Автор ілюстрації до кн. Е. Юнсона, С. Фісюна, повісті А. Горового «Доки шабля в руці» (2000). Тв.: «Єгипетський...
В. М. Прядко
(06. 06. 1929, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл.) – лікар, біохімік. Доктор природничих наук (1968), професор (1984). Закін. Карловий університет у Празі (1953). Голова Об’єдн. українців та Укр. лікар. товариства в Чес. Респ. (від 1990). Проф. Стенфорд. університету (США), експерт МОЗ Чес. Респ. Від 1970 працював завідувач відділу фармацевт....
Н. В. Попович
(23. 08. 1922, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл.) – музикознавець, педагог. Кандидат філософських наук (1955). Закін. Львів. консерваторію (1951; кл. фортепіано Т. Шухевича, кл. музикознавства С. Людкевича, Р. Сімовича), де й працювала (1954–92; нині Львів. муз. академія): викл, від 1966 – доцент, від 1968 – декан фортепіан. ф-ту, від 1971 –...
В. Є. Камінський
(17. 10. 1959, с. Харитони Ярослав. пов., Польща) – церковний діяч УГКЦ. Доктор богослов’я (1999). Член НТШ. Закін. Духовну семінарію у Перемишлі (1986) і був висвяч. у сан священика. У цьому ж році отримав ступінь магістра теології Люблін. католиц. університету. Був настоятелем парафій у Польщі (1986–92). Від 1992 – у Франції, де був прийнятий...
М. Г. Железняк
(20. 06. 1939, м. Стрий Львів. обл. – 23. 10. 2003, м. Дрогобич Львів. обл.) – піаніст-концертмейстер. Закін. Дрогобиц. пед. інститут (1978). Працював концертмейстером Дрогобиц. муз. училища (1962–91); від 1991 – доцент муз.-пед. факультету Дрогобиц. пед. університету. У репертуарі Б. – укр. та зарубіжна класика, обробки нар. творів, джазові...
В. С. Грабовський
(23. 06. 1962, м. Золочів Львів. обл.) – килимарниця, писанкарка. Член НСХУ (1995). Закін. Львів. училище приклад. мистецтва (1982). Від 1990 – художник, від 1993 – гол. художник килимової ф-ки в м. Глиняни Золочів. р-ну. Від 1999 мешкає в м. Торре-Аннунціата (Італія). Працює в галузі писанкарства, худож. ткацтва, створює гобелени. Брала участь у...
М. О. Голютяк
(28. 09. 1897, с. Курники, нині Терноп. р-ну Терноп. обл. – 07. 05. 1982, Чикаґо) – громадський діяч, кооператор. Член НТШ. Навч. у Терноп. укр. гімназії (1910–14). Студіював право в Укр. таємному університеті (Львів). Закін. торг.-бухгалтер. курси та Яґеллон. університет, Вищі курси експортівки (1930). Воював в австр. армії. Доброволець УГА...
Б. І. Мельничук, Х. С. Мельничук
(31. 01. 1922, Бережанщина, нині Терноп. обл. – 08. 10. 1992, Колорадо, США) – релігійний та громадський діяч, бібліотекар. Доктор філології УВУ (1970). Закін. теол. академії у Львові, Бамберзі (1947). Студіював славістику в Оттав. університеті (1952–58). Працював менеджером укр. кредит. спілки «Будучність» у Торонто (1952–54); завідувач відділу...
Б. Д. Ясінський
(11. 08. 1926, с. Велика Плавуча, нині Козів. р-ну Терноп. обл. – 16. 06. 2011, Львів) – літературознавець, бібліограф, архівіст, журналіст. Дійсний член НТШ. Закін. Львівський університет (1960). У 1952 працював у львів. друкарні «Атлас», 1953–56 – у видавництві Львів. університету; від 1956 – на різних посадах у ЛНБ: від 1992 – науковий...
Г. В. Дем’ян
(10. 05. 1935, Київ – 12. 03. 2001, с. Оленівка Фастів. р-ну Київ. обл.) – геолог. Син О. Бабадагли. Доктор геолого-мінералогічних наук (1973), професор (1980). Закін. Львівський університет (1956). Працював у Таджиц. геол. упр.: геолог, ст. геолог, нач. партії (від 1956); у Ташкент. університеті: м. н. с. (від 1958); у Середньоазіат. НДІ газу:...
Д. Є. Макаренко
(23. 11(05. 12). 1898, Одеса – 30. 04. 1975, Львів) – лікар-гінеколог. Батько В. Бабадагли. Доктор медичних наук (1966), професор (1968). Закін. Одес. мед. інститут (1924), де відтоді й працював: ординатор (1924–26), н. с. акушер.-гінекол. клініки (1926–30); у 1931–41 – асист. акушер.-гінекол. клініки Київ. НДІ охорони материнства і дитинства;...
Я.-Р. М. Федорів
(10(22). 09. 1894, Одеса – після 14. 11. 1920, Феодосія, нині АР Крим) – поет, художник. Закін. Одес. 4-ту г-зію, навч. на юрид. факультеті Новорос. університету (1913–14, 1918–19). Працював в одес. студіях О. Екстер. Як поет відомий від 1916, коли видав під псевд. Климентій Бутковський зб. фронт. віршів «Кавалерийские победы» (Петроград, 1917)....
Г. Д. Зленко
(Бобожон Рамз; 02. 12. 1921, Ташкент – 31. 12. 2008, там само) – узбецький поет, драматург, перекладач. Нар. поет Узб. РСР (1981). Член СП Узбекистану (1944). Державні нагороди СРСР та Узбекистану. Заслужений діяч мистецтв Узб. РСР. Закін. Ташкент. пед. інститут (1944). Працював учителем; ред. г. «Ленин учқуни» («Ленінська іскра», 1948–53),...
В. Г. Гримич, К. Ходжаєва
(05(18). 02. 1906, с. Чардахли, нині Шамхор. р-ну, Азербайджан – 01. 10. 1977, Москва) – військовий діяч. Маршал бронетанк. військ (1975). Герой Радянського Союзу (1944). Депутат ВР СРСР 6–7-го скликань. Державні нагороди СРСР та зарубіж. країн. Учасник 2-ї світової війни. Закін. Закавказ. військ.-піхот. школу (1929), Військ. академії ім. М....
Р. О. Корнієнко
(03. 01. 1946, Київ) – фахівець у галузі механіки. Доктор технічних наук (1989). Закін. Київський університет (1969). Від 1971 – в Інституті механіки НАНУ: інж., м. н. с. (1975–80), ст. н. с. (1980–88), пров. н. с. (1988–89), зав. лаб. (1989–96), гол. н. с. (від 1996). За сумісн. від 2000 – проф. Нац. авіац. університету. Основні напрями наукових...
В. Д. Кубенко
(Бобоев Мамарасул; 1911, м. Каттакурґан, Узбекистан – 22. 06. 1969, Ташкент) – узбецький письменник. Навч. у Пед. академії в Самарканді (1931–32), Ташкент. пед. інституті (1933–38). До 1941 викладав узб. мову й літературу в школі й пед. училищі. 1931 створив першу драму «Оқ олтин» («Біле золото»); 1938 – першу зб. поезій «Ватан шаънига» («На честь...
В. Г. Гримич
(16. 11. 1949, Харків) – інженер. Доктор технічних наук (2000), професор (2000). Після закінчення Харків. інституту інж. залізнич. транспорту 1971 працює у ньому (нині Укр. академія залізнич. транспорту): інж. (1972), зав. лаб. (від 1973), ст. н. с. (від 1976), старший викладач (від 1982), доцент (1985–91, від 1994), від 2000 – завідувач кафедри...
Ю. В. Соболєв
(09. 09. 1913, с. Малинівка, нині Нижньогород. обл., РФ – 09. 04. 1981, похов. в Ужгороді на Пагорбі Слави) – військовик. Герой Радянського Союзу (1945). Учасник рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Відзначився у січні 1945 під час прориву оборони ворога у р-ні м. Пулави. Після війни продовжував службу в армії, 1956 звільнений у запас. І. П. Філь
І. П. Філь
(14. 07. 1943, Махачкала, Дагестан, РФ – 24. 12. 2019, Київ) – актор. Член-кореспондент НАМУ (2013). Народний артист України (1999). Орден «За заслуги» 3-го (2003) та 2-го (2011) ступ. Член-кореспондент НАМУ (2013). Закін. Київ. училище естрадно-цирк. мистецтва (1969). Працював в Архангел. філармонії (1969–72). Від 1972 – в Київ. театрі рос. драми...
М. О. Гринишина
(24. 05(06. 06). 1909, с. Куньє, нині Ізюм. р-ну Харків. обл. – 28. 04. 2000, Москва) – письменник, сценарист. Сталін. премії (1949, 1950, 1951) за романи «Кавалер Золотой Звезды» (1947–48; укр. перекл. – К., 1949) і «Свет над землей» (1949–50; укр. перекл. – К., 1952). Член СП Росії. Закін. Літ. інститут у Москві (1939). Писав російською мовою....
Н. М. Капельгородська
– селище міського типу Харківського району Харківської області. Знаходиться на правому березі р. Уда (притока Сівер. Дінця, бас. Дону), за 9 км від Харкова, побл. залізнич. ст. Покотилівка та Карачівка. Площа 5,81 км2. Насел. 7333 особи (2001, складає 101,9 % до 1989), значна більшість – українці. Має автобусне сполучення з...
Г. Г. Яковенко
(15. 02. 1954, м. Лубни Полтавської обл.) – інженер-електрик. Доктор технічних наук (1994), професор (1994), академік НАНУ (2024). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Державна премія України в галузі науки і техніки (2001). Премія ім. Г. Проскури НАНУ (2017). Орден «За заслуги» 3-го (2003) та 2-го (2006) ступ. Закінчив Київський...
Є. С. Сікорський
(07. 10. 1946, м. Прилуки Черніг. обл.) – живописець. Член НСХУ (1976). Закін. Київський художній інститут (1972; майстерня Т. Яблонської). Працює в галузі станкового живопису. Автор тематич. полотен і пейзажів, напис. у традиційній реаліст. манері. Бере участь у виставках від 1971. Від 1972 – художник Черніг. худож.-вироб. майстерень, від 1982 –...
І. М. Блюміна
(12. 02. 1922, с. Ворожба, нині місто Білопіл. р-ну Сум. обл.) – гірничий інженер. Доктор технічних наук (1972), професор (1989). Державна премія СРСР у галузі н. і т. (1981). Закін. Сталін. індустр. інститут (нині Донецьк, 1948). Працював інж.-конструктором Горлів. машинобуд. заводу ім. С. Кірова (Сталін. обл., 1948–52); у НДІ гірн. механіки...
В. О. Стешенко
(13. 09. 1911, с. Савинці, нині Оржиц. р-ну Полтав. обл. – 01. 11. 1943, похов. у с. Млинки Онуфріїв. р-ну Кіровогр. обл.) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944, посмертно). Учасник 2-ї світової війни. Від 1941 на фронті. Закін. курси команд. складу в м. Ульяновськ (РФ, 1942). Брав участь в обороні Харкова. Відзначився під час форсування...
В. Ф. Клепань
(26. 07. 1919, с. Олексіївка, нині Нікопол. р-ну Дніпроп. обл. – 24. 06. 2001, Полтава) – військовик. Герой Радянського Союзу (1943). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Запоріз. пед. інститут (1939), Сталінгр. військ.-льотне училище (1942). Відзначився у боях за визволення Мелітополя, Маріуполя, за Сандомир. плацдарм та під Яссами. Здійснив 333...
С. В. Мосієнко