Зміст
(від франц. collaboration – співпраця, співробітництво) – усвідомлене, добровільне та зумисне співробітництво з ворогом у його інтересах і на шкоду своїй державі та її союзникам. У законодавстві більшості країн К. кваліфіковано як злочин проти своєї держави, зрада. Залежно від рівня заподіяної шкоди колаборантом у правових нормах передбачено...
С. І. Грабовський
(від франц. collage – наклеювання) – технічний прийом в образотворчому мистецтві, що полягає у наклеюванні на будь-яку основу відмінного від неї матеріалу у вигляді абстрактної, асоціативної або сюжетної композицій; твори, виконані у такий спосіб. К. використовують для досягнення ефекту несподіваності, парадоксальності, змістової та емоц....
Г. Я. Скляренко
– назва до 1944 смт Азовське Джанкойського району Автономної республіки Крим.
(17(29). 06. 1856, Поділ. губ. – 15(28). 09. 1912, С.-Петербург) – скрипаль, педагог. Гри на скрипці навч. у батька. Закін. Київське музичне училище (1873; кл. І. Водольського) та С.-Петербур. консерваторію (1877; кл. Л. Ауера). Удосконалював майстерність за кордоном. Працював концертмейстером оркестру Б. Більзе у Берліні. 1884–97 – соліст...
О. В. Шевчук
(від лат. collapsus – звалений) – одна із форм гострої судинної недостатності, яка є наслідком невідповідності між об’ємом (місткістю) судинного русла та масою (об’ємом) крові, що циркулює в ньому. При цьому відбувається зменшення припливу веноз. крові до серця, зниження серц. викиду, артеріал. і веноз. тиску, порушуються перфузія тканин і...
А. С. Котуза
– швидке стиснення масивних тіл під дією власних сил тяжіння. У широкому плані К. г. називають будь-який процес стиснення речовини під дією влас. гравітації, якщо його не можуть зупинити ін. сили (зокрема тиску). Напр., колапсувати може беззіткнювал. темна матерія і газ з утворенням великомасштаб. структури Всесвіту та її елементів. Досить часто...
В. І. Жданов
(Колас Якуб; справж. – Міцкевич Костянтин Михайлович; Міцкевіч Канстанцін Міхайлавіч; ін. псевд.: Тарас Гушча, Агарак, Адзінокі, К. Альбуцкі, «сацыяліст» Андрэй, Тамаш Булава, Ганна Груд, Дземяноў Гуз, Пятрусь Дзягель, Дзядзька Карусь, Ганна Крум, Лапаць Карусь, Лесавік, Марцін, Мікалаевец, Наднёманец, Свой чалавек, Стары шут; 22. 10(03. 11)....
Г. П. Півторак
(14(26). 09. 1851, х. Калачівка побл. с. Попівка, нині Онуфріїв. р-ну Кіровогр. обл. – 1907 (за ін. даними – 1910–12), м. Кременчук, нині Полтав. обл.) – композитор, музично-громадський діяч. Брат С. Колачевського. Закін. Ляйпциз. консерваторію (Німеччина, 1876; кл. теорії і композиції Е.-Ф. Ріхтера, фортепіано – К. Рейнеке). Дипломну роботу –...
В. В. Кузик
(1849, с. Федорівка, нині Олександрій. р-ну Кіровогр. обл. – 23. 05(05. 06). 1911, С.-Петербург, похов. у м. Кривий Ріг, нині Дніпроп. обл.) – лікар-хірург, меценат. Брат М. Колачевського. Доктор медицини (1881). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1874). Працював лікарем у м. Кременчук (нині Полтав. обл.). Учасник рос.-турец. війни...
К. К. Васильєв
(07. 08. 1865 – 29. 10. 1924, м. Герцеґ-Нові, нині Чорногорія) – військовик. Генерал-хорунжий. Закін. кадет. корпус (1884), 3-є Олександрів. військ. училище (1886). Служив у 32-й артилер. бригаді. Під час 1-ї світової війни – командир 1-го дивізіону 5-ї артилер. бригади. Після проголошення УНР – на службі в укр. війську, 1918 – командир 2-ї...
М. Р. Литвин, К. Є. Науменко
(Kołaczkowski George; 23. 09. 1907, м. Золочів, нині Львів. обл. – 19. 12. 1995, Варшава) – польський диригент, композитор, журналіст. До 2-ї світової війни мешкав у Львові, де здобув муз. освіту в Консерваторії Польс. муз. товариства (викл. А. Солтис). На поч. 1930-х рр. організував Львів. філармон. оркестр. 1933–39 – худож. кер. і диригент...
М. І. Зимомря
(08(20). 12. 1891, м. Єкатеринодар, нині Краснодар, РФ – 14. 02. 1971, Чернівці) – лікар-терапевт. Кандидат медичних наук (1952). Учасник 1-ї і 2-ї світ. воєн, воєн. дій 1918–20. Бойові нагороди. Навч. у Варшав. університеті (1912–15), закін. мед. факультет Ростов. університету (РФ, 1923), де й працював до 1941 (згодом мед. інститут). Від 1946 –...
В. І. Білоус
(10. 06. 1960, м. Камінь-Каширський Волин. обл.) – правознавець. Доктор юридичних наук (2008), професор (2008). Закін. Київ. ВШ МВС СРСР (1987). Працював у органах внутр. справ (1983–2000); у 2000–10 – завідувач кафедри публіч. права Волин. університету (Луцьк); від 2010 – директор Навч.-наук. інституту права та психології Нац. академії внутр....
О. М. Джужа
(25. 07. 1929, м. Дакшукіно, нині Нарткала, Кабардино-Балкарія, РФ – 19. 04. 2008, м. Коростишів Житомир. обл.) – тренер (велоспорт). Заслужений тренер України (1989), суддя респ. (1962) і всесоюз. (1965) категорій. Закін. Київ. політех. інститут. Багатораз. переможець і призер респ. і всесоюз. змагань. Працював на автотранспорт. підприємствах...
Л. С. Самунь
(08. 06. 1951, м. Пугачов Саратов. обл., РФ) – лікар-гігієніст. Доктор медичних наук (1993), професор (1996). Закін. Крим. мед. інститут (Сімферополь, 1978), де відтоді й працює (нині університет): від 1996 – професор кафедри гігієни з заг. екологією. Вивчає наслідки впливу токсич. речовин на морфофункціон. стан організму. Пр.: Влияние общего...
Т. В. Кантур
(16. 03. 1952, м. Ростов-на-Дону, РФ) – художник декоративно-ужиткового мистецтва. Заслужений діяч мистецтв України (2007). Член Спілки зайнерів України (1988), НСХУ (1994). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1976; викл. Є. Жердзицький, О. Пронін). Працює у Сімферополі: художник-проектант вироб.-худож. комбінату (від 1984) і Худож. фонду СХ...
В. С. Гордєєв
(10. 09. 1944, с. Меркули, нині Абхазія, Грузія) – хімік. Доктор хімічних наук (1991), член-кореспондент НАНУ (2018). Нац. премія України ім. Б. Патона (2021). Закін. Одес. політех. інститут (1967). Працював відтоді в Інституті фізики напівпровідників АН УРСР; від 1979 – в Інституті заг. та неорган. хімії НАНУ (обидва – Київ): від 1998 – завідувач...
З. А. Фокіна
(21. 12. 1911, с. Максимовка, нині Акмолин. обл., Казахстан – 21. 09. 1943, похов. у с. Драбинівка Новосанжар. р-ну Полтав. обл.) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. В армії від червня, на фронті від жовтня 1942. Відзначився 11 липня 1943 під час боїв побл. с. Шейно...
А. К. Немикін
(03(15). 06. 1862, Одеса – листопад 1920, похов. у м. Інкерман, нині Севастоп. міськради) – військовик. Капітан 1-го рангу. Закін. Кронштадт. мор. школу побл. С.-Петербурга (1883). Відтоді служив у Кронштадт. флот. екіпажі, від 1891 викладав у водолаз. школі. Співзасн. Кронштадт. відділ. Рос. тех. товариства (1892). У 1893 відкрив власну...
Р. В. Пилипчук
(20. 06. 1915, м. Ростов-на-Дону, Росія – 19. 02. 1995, Одеса) – військовик. Герой Радянського Союзу (1944). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бойові нагороди СРСР. В армії від вересня 1934. Закін. Енгельс. військ.-авіац. училище (РФ, 1940), Вищі льотно-тактичні курси удосконалення офіцер. складу (1947). На фронті від 1941. До серпня...
І. І. Сергієнко
(19. 06. 1930, м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) – скрипаль, педагог, музикознавець. Канд. мистецтвознавства (1974), професор (1996). Закін. Львів. консерваторію (1953; викл. П. Макаренко) та аспірантуру при Київ. консерваторії (1957; кер. В. Ґольдфельд, О. Манілов). Від 1957 викладає на каф. скрипки у Львів. муз. академії. Водночас...
В. С. Грабовський
(15. 11. 1955, Запоріжжя) – педагог. Канд. філол. (1988), д-р пед. (2011) н., професор (2011). Закін. Харків. університет 1978). Відтоді працює у Харків. екон. університеті: від 1996 – завідувач кафедри іноз. мов та перекладу. Наукові дослідження: теор.-методол. проблеми профес. освіти, формування у студентів досвіду міжкультур. комунікації,...
Н. М. Фещенко
(17. 12. 1944, с. Новосілки Колків., нині Маневиц. р-ну Волин. обл.) – фахівець у галузі електромагнітної біології. Доктор технічних наук (2008), професор (2008). Закін. Харків. авіац. інститут (1970), де відтоді й до 1982 працював; 1982–89 – науковий співробітник міжфакультат. лаб. фіз. методів ранньої діагностики Київ. університету; від 1990 –...
Д. Ю. Танана
(Kolbuszewski Kazimierz; 27. 01. 1884, м. Перемишль, нині Польща – 20. 02. 1943) – польський літературознавець, педагог. Габіліт. д-р філософії (1921). Закін. Краків. гімназію ім. св. Анни. Навч. в Яґеллон. (Краків) і Львів. університетах; 1909–13 – у Берліні, Дрездені, Вроцлаві, Ляйпцизі, Цюриху, Парижі. Учитель Стрий. гімназії (нині...
М. І. Зимомря
(07. 10. 1945, м. Сталіно, нині Донецьк) – фахівець у галузях психофізіології та гігієни праці. Доктор біологічних наук (1990), професор (2011). Закін. Донец. університет (1968). Працював 1991 у Донец. інституті гігієни праці і профес. захворювань: 1979–81 – вчений секр., від 1981 – зав. лаб. фіз. факторів вироб. середовища; 1991–2000 – у Донец....
В. М. Васильков
(17. 01. 1966, м. Ростов-на-Дону, РФ) – педагог, фахівець у галузі інформаційних технологій. Канд. тех. (1995), д-р пед. (2011) н., професор (2012). Закін. Харків. політех. інститут (1989). Учителював. Від 1993 працює у Харків. пед. університеті: від 2011 – професор кафедри інформатики. Наукові дослідження: комп’ютерне моделювання склад. явищ,...
О. А. Андрущенко
– колективні сільськогосподарські підприємства в СРСР. Створ. під час суспільно-екон. перетворень, здійснюваних більшовиками, шляхом насил. колективізації індивід. селян. госп-в. Колгоспне будівництво розпочалося в РСФРР весною 1918, на укр. землях – після захоплення їх РСФРР 1919. Метою більшов. перетворень було створення нової – комуніст. –...
С. В. Кульчицький
(01(13). 01. 1893, с. Предтеченське, нині Ставропол. краю, РФ – ?, Київ) – біохімік. Доктор біологічних наук (1940), професор (1934). Закін. мед. факультет Університету св. Володимира у Києві (1916), де відтоді й працював (нині Київ. університет): 1927–32 – приват-доцент кафедри фізіол. хімії. 1932–41 – завідувач кафедри біохімії 2-го Київ. мед....
В. І. Назаренко
(08. 07. 1948, Дніпропетровськ) – патофізіолог. Доктор медичних наук (1995), професор (1999). Закін. Дніпроп. мед. інститут (1972), де відтоді й працює (нині академія; з перервою): 1984–93 – заступник декана лікув. ф-ту, від 1999 – завідувач кафедри патол. фізіології; 1993–99 – заступник директора з наукової роботи Укр. НДІ мед.-соц. проблем...
Г. А. Клопоцький