Celtic Philology

У статті розглянуто методичні можливості використання турецьких телесеріалів як допоміжного матеріалу у викладанні турецької літератури. На прикладі екранізацій творів Х. З. Ушаклиґіля та Р. Н. Ґюнтекіна проаналізовано трансформацію художнього тексту в аудіовізуальний формат. Виявлено тенденції до осучаснення сюжетів та зміни акцентів у характерах персонажів залежно від епохи створення адаптації. Доведено, що порівняльний аналіз романів і серіалів сприяє розвитку критичного мислення студентів, глибшому розумінню культурних кодів та підвищенню інтересу до вивчення класичної літератури.

This article focuses on the cognitive-linguistic analysis of sound as represented in literary fiction, with particular emphasis on the human dimension of auditory perception. Rather than treating sound as a mere background element or a simple description of reality, the study explores how authors use linguistic and narrative devices to evoke auditory experiences that are emotionally charged, psychologically meaningful, and reflective of their worldview. Central to this approach is the hypothesis that sound in fiction-especially loudness and silence-is systematically linked to the emotional valence and psychological states of characters, as well as to the overall psychological atmosphere of the narrative. The analysis draws attention to words of vocal intensity and the acoustic characteristics of sounds. The article also considers the cognitive mechanisms involved in silent reading, including the mental simulation of voices and sounds, as described by various scholars. By examining both the presence and absence of sound in different types of fictional texts, this study highlights how auditory imagery functions not only as a stylistic device but also as a key component contributing to the embodied simulation of narrative meaning and emotional experience. Additionally, it supports the construction of distinct world models, which may be grouped as "merry," "sad," "light," "dark," and "beautiful.

The development of progressive tenses in the verbal system was a revolutionary development in the Indo-European languages of coastal Atlantic Europe. In forming such progressive tenses, both the Irish Gaelic and the Ibero-Romance languages employed forms of the Proto-Indo-European root *stā- in a specialised way to serve as an auxiliary verb. From the existing evidence, it seems likely that these innovations began in a Goidelic language spoken in Galicia in the last millennium BC.

The phenomenon of reading stands as a focal point in literary, cultural, and philosophical studies, prompting ongoing research into how readers perceive texts and the profound impact this process has on our conscious and subconscious minds. Classical theories, including transactional theory (Rosenblatt), reader-response theory (Fish), psychoanalytic reader-response theory (Holland), and the theory of aesthetic response (Iser) continue to shape discourse in these fields, supplemented by contemporary investigations. Recently, there has been a significant expansion in performance studies, with Peter Kivy’s “The Performance of Reading: An Essay in the Philosophy of Literature” analysing the metamorphosis of narrative voices. This highlights the notion of reading as a performance, prompting exploration into how this performative aspect is integrated into literary plots. Writers often reflect on the act of reading, yielding a genre of metaliterature where readers become central characters, engaging in conflicts that revolve around their absorption into the text’s world. Delving deeper, this article focuses on contemporary Ukrainian literature for young audiences, exploring instances where reading transforms into an internal performance through activities such as recitation, family reading rituals, and silent perusal. The article aims to define and characterise the ways of representing reading as a performance in contemporary Ukrainian literature for children and young adults, as well as to explore the artistic function of reading scenes within these works. To achieve this goal, we will employ the foundations of performative theory, particularly its literary applications, substantiated in the works of Peter Kivy and Päivi Kosonen, along with a comparative and typological method, drawing on concepts from receptive aesthetics and transactional reading theory, which we have adapted to analyse in-text reading scenes in order to uncover the dynamics of interaction between the imaginary reader and the imaginary author. The article outlines various aspects of performative strategies in literary texts, emphasizing the depiction of reading as a performance. Despite considerable interest in the issue of performativity in contemporary Ukrainian and global literary studies, literature for children and adolescents remains largely understudied regarding the artistic models of reading that are particularly sought after and prominently featured. This is vividly illustrated in the works of contemporary Ukrainian authors such as Volodymyr Areniev, Halyna Vdovychenko, Kateryna Babkina, Natalia Yasinovska, and others. Performative strategies in epic narrative (reading performance as a family ritual, the theatrical reading, interpretive reading, storytelling as performance) create a tendency to organise the literary text as a verbal-plastic form, aimed at generating a visual effect, where the aesthetics of narration transform into the aesthetics of the show, and an illusion of present action (real-time mode), which, in turn, determines the variability of temporal organization within the narrative. The tendency of the literary epic form toward visualisation may indicate that a trend toward the fusion (or synthesis) of literary genres and types is becoming more relevant in the contemporary literary process. In the analysed texts, reading as performance is realised in a number of formats. The article characterises the depiction of the family reading ritual, which retains the specific characteristics of such performances: the presence of an actor, a spectator, mise-en-scène, requisites, and social impact. It is determined that the performative aspects of reading go beyond oral recitation and include elements of staging and sometimes puppet theatre. It is proved that the portrayal of reading shows the characters’ ability to fully immerse themselves in the text and to interact creatively with the artistic material, emphasising the strong connection between generations and the preservation of cultural traditions. In many texts for children and adolescents, the performance of reading has a therapeutic function, helping characters overcome emotional challenges and traumatic situations.

Пропонована наукова розвідка представляє результати дослідження англомовного онлайн-дискурсу новин в площині його наративних особливостей, зокрема лексико-семантичного аспекту вербалізації наративу «Coronavirus Pandemic» на шпальтах новинного онлайн-порталу BBC news. Техніки розгортання наративів глобального масштабу, одним з яких виявився наратив світової коронапандемії, а також особливості конструювання бажаних фреймів у свідомості адресатів лексико-семантичними засобами мови залишаються недостатньо вивченими, що зумовлює актуальність їхнього дослідження. Об’єктом нашого дослідження є наратив «Coronavirus Pandemic», який розуміємо як структуровану подію, представлену у певній послідовності розгортання її етапів, що обумовлена просторовими та часовими обставинами і певною точкою зору на неї. З’ясовано, що досліджуваний наратив формувався і розгортався на інфопорталі BBC news за мережевим принципом організації інформації, згідно з яким представлені заголовки статей пов’язані спільною подією, але є незалежними один від одного. Встановлено, що наративна структура послідовних етапів події «спалах пандемії вірусної пневмонії вірусу SARS-CoV-2» є наступною: початок та глобальне розповсюдження вірусної хвороби; статистика захворювання та безпрецедентні карантинні обмеження; економічні, соціально-психологічні та культурні наслідки карантину; нагальність та темпи вакцинації; зміни людського світосприйняття за умов життя при «довгій пандемії». Аналіз емпіричного матеріалу на лексико-семантичному рівні засвідчив, що уживання лексем певної частиномовної належності віддзеркалює логіко-семантичні обставини мовлення: іменники та дієслова передають динамічну реакцію суспільства на екзистенційний виклик, а також загострюють увагу на певних явищах; прикметники суб’єктивують опис подій; числівники використовуються для передачі статистики захворювань та летальних випадків. Окреслено семантичний зміст емоційно-забарвленої лексики з позитивною та негативною конотацією, який відповідає характеру концептуалізації описаного наративу.

The Coligny calendar has two intercalary months, whose notations up till now have been partly understood and identified.  These notations are not part of the patterns laid out over the rest of the calendar, but instead the intercalary days rely on various processes to copy their notations from certain days in the body of the calendar.  The triple marks here are used to identify which specific days are copied, their day, month and year.  This full identification of the source of copied days confirms that the long sequential N runs over days 1-18 do indeed mark some of the copied days, as has been long suspected but unprovable.  But it also shows that the shorter N run 1-6 is also used to combine with the long N run in the first six days of each intercalary month.  This resolves a number of issues, as it shows that the intercalary months do not start their copied days with days from the opposite season, winter for summer and vice versa, but that they start with both seasons combined then continue the copying process with their own seasonal year. 

Le calendrier de Coligny possède deux mois intercalaires, dont les notations, jusqu’à aujourd’hui, ont été en partie comprises et identifiées. Ces notations ne font pas parties des schémas utilisés dans reste du calendrier, mais les jours intercalaires reposent plus volontiers sur divers procédés afin de calquer leur notation sur certains jours présents dans le corps du calendrier. Les signes triples, ici, est utilisée afin d’identifier quels jours spécifiques sont copiés, leur jour, mois et année. Cette identification complète de la source des jours copiés confirme que la série longue de terme N 1-18 notent en effet quelques-uns des jours copiés, théorie qui était avancée de puis longtemps mais non prouvée. Mais cette identification montre aussi que la série plus court de terme N 1-6 est également utilisé en combinaison avec la série longue dans les six premiers jours de chaque mois intercalaire. Ceci résout un certain nombre de problèmes puisqu’il est ainsi démontré que les mois intercalaires ne débutent pas leur jour copié avec des jours de la saison opposée, hiver pour été et vice-versa, mais qu’elles commencent par une combinaison des deux saisons, puis poursuivent le procédé de calque avec leur propre année saisonnière.

This article examines the International Student Competition "Translation as a Key to Cultural and Linguistic Worldviews" as a form of intercultural communication realized through translation practice and translator training. The competition is approached as a Translation Studies object in which intercultural exchange is mediated by concrete translational decisions, evaluative criteria, and public circulation of translated texts. Drawing on the 2023-2025 editions, the paper analyzes the competition design, including its bidirectional English-Ukrainian orientation, the combination of poetic and song-lyrics translation, its organizational logic, jury composition, assessment criteria, and the publication of selected student translations in cultural media. The assessment criteria are shown to operationalize core dimensions of translation quality and competence that are central to intercultural mediation: semantic accuracy, stylistic adequacy, sensitivity to culturally marked elements (realia, proper names, historical and cultural allusions), the reproduction of poetic form (rhythm, rhyme, meter), and creative decision-making within the communicative and aesthetic "spirit" of the source text. The study focuses on the way these criteria structure students' awareness of translation as a culturally responsible act. A focused case illustration-the culture-specific item "biscuits" in an American context-demonstrates how competition tasks reveal students' ability to recognize intra-English variation, identify implicit cultural meanings, and justify their translational choices when rendering culturally embedded realia for another linguistic community. The analysis shows that even individual lexical decisions can become sites of intercultural negotiation and learning. The study argues that student translation competitions function as (1) spaces of intercultural communication mediated by translation, (2) motivational mechanisms within written translation training, and (3) formative environments for the development of translator agency, reflexivity, and responsibility for textual decisions. The article concludes by proposing student translation competitions as a scalable pedagogical format that integrates intercultural communication, assessment of translation competence, and early professionalization within translator education.

Abstract
This study analyses the Atlantic lexical field structured around perforation, hollowness, and structural cavity, focusing on the pan-Celtic formation *tullos and its documented reflexes. Rather than advancing direct etymological derivations across languages, the article adopts a descriptive and comparative approach, tracing semantic continuity and controlled diversification within Insular Celtic and Western Iberian domains.
Evidence from Proto-Celtic reconstruction, Old Irish documentation, and modern Goidelic usage demonstrates remarkable stability of the material nucleus—hole, cavity, aperture—across branches. Regional developments in Scottish Gaelic, Manx, and Western Iberian varieties reveal differentiated elaborations, including environmental, hydraulic, functional, and evaluative extensions. In Galician and Portuguese, metaphorical shifts toward cognitive or behavioural deficiency emerge from internally coherent pathways grounded in structural absence or instability.
The findings suggest that the *tullos complex exemplifies a broader Atlantic semantic pattern in which durable material schemas generate parallel and regionally specific developments without requiring unilateral transmission. The history of the field is characterised not by rupture but by sustained structural continuity accompanied by controlled semantic branching.

Статтю присвячено проблемі концептуальної метафори в політичному дискурсі. Обрана проблема є актуальною, адже ще й досі бракує окремого дослідження, спрямованого на з'ясування ролі будівельної метафори в інавгураційних промовах. Мета наукової розвідки полягає у виявленні деяких особливостей вербалізації метафоричних моделей зі сферою-джерелом «Будівництво» в інавгураційних промовах президентів США. Теоретичну базу дослідження становлять наукові положення про концептуальну метафору як мовне явище, що відображає певні політичні процеси. У статті концептуальна метафора розуміється як когнітивне утворення, яке виникає внаслідок взаємодії сфери-джерела і сфери-мішені та виступає потужним інструментом впливу на слухача. З-поміж усіх жанрів політичного дискурсу інавгураційна промова посідає визначне місце як один із ритуальних жанрів політичного красномовства. У статті узагальнюються жанрово-стильові особливості політичного дискурсу взагалі, а також жанру інавгураційної промови зокрема, наголошується на особливій значущості її емоційного тонування, де основним інструментом виступає концептуальна метафора. Автор визначає основні види концептуальних метафор за специфікою сфери-джерела, з'ясовує їхню роль у політичному дискурсі. Будівельна метафора розглядається як вид артефактної метафори. У статті окреслюються особливості вербалізації будівельної метафори в інавгураційних промовах. На основі аналізу фактичного матеріалу дослідження виокремлено дві основні метафоричні моделі зі сферою-джерелом «Будівництво»: «КРАЇНА -ЦЕ БУДІ-ВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК» і «КРАЇНА -ЦЕ БУДИНОК». З'ясовано, що аналізовані метафоричні моделі мають складну фреймово-слотову структуру. У межах першої метафоричної моделі, яка дозволяє уявити США у вигляді країни, що постійно розбудовується, виокремлено два фрейми, надалі представлені кількома слотами. Друга метафорична модель, представлена двома фреймами та кількома слотами, метафоризує країну як домівку. У підсумку зазначаються можливі перспективи подальшого дослідження обраної проблеми. Ключові слова: концептуальна метафора, сфера-джерело, сфера-мішень, політичний дискурс, інавгураційна промова.

Стаття присвячена дослідженню особливостей передачі лінгвокультурних та мовознавчих характеристик художньої промови повісті Джорджа Орвелла “Animal Farm” в українській рецепції. Мета статті – дослідити особливості використання лінгвістичних прийомів у промовах героїв через вивчення ідеостилю письменника з урахуванням дотримання законів риторики (концептуальний закон, закон моделювання аудиторії, стратегічний закон, тактичний закон, закон ефективної комунікації, системно-аналітичний закон). Важливим компонентом для проведення порівняльного аналізу є визначення портрета оратора. Для розкриття теми мовознавчих особливостей промови увага зосереджена на техніці мовлення оратора, зокрема на можливості використання звертань, риторичних фігур, художніх тропів, лексично-стилістичних, морфологічно- стилістичних та синтаксично-стилістичних одиниць, графічних прийомів для досягнення мети промови і здійснення ефективної комунікації загалом. У результаті проведеного аналізу найбільш уживаних худо...

Abstract
This study examines the semantic field surrounding Goidelic muirn / mùirn / moyrn and its potential correspondences within Galician lexical material, particularly the cluster centred on murnar. Drawing on historical lexicography and comparative semantic analysis, the article explores how inherited Goidelic meanings associated with collective intensity, affection, and interpersonal warmth intersect with Romance developments centred in moderated heat and affective modulation.
Rather than proposing direct linear transmission, the investigation situates the data within an Atlantic comparative framework that allows for convergence, semantic reorganisation, or substrate persistence. The coexistence of Goidelic affective domains and Galician erotic and thermal micro-fields suggests the resilience of embodied conceptual mappings linking warmth, tenderness, and intimacy across linguistic boundaries.
The findings support cautious comparative interpretation while emphasising the importance of lexical grounding and semantic architecture in evaluating cross-branch correspondences.

Cette étude examine le monnayage d'argent d'Hipponion (l'actuelle Vibo Valentia) frappé entre le VIe et le IVe siècle avant J.-C., en analysant l'iconographie équestre comme forme précoce de branding territorial. L'imagerie du cheval sur ces monnaies transcendait le simple symbolisme militaire pour constituer un marqueur économique stratégique garantissant la fiabilité commerciale à travers les réseaux marchands méditerranéens. Malgré les bouleversements politiques successifs — déportation par Denys l'Ancien (388 av. J.-C.), occupation bruttienne et colonisation romaine — le motif du cheval persista, démontrant une remarquable continuité monétaire. Le trésor de Sant'Aloe, comprenant 866 monnaies d'argent, fournit une preuve matérielle de cette résilience numismatique. Cette analyse révèle comment la position stratégique d'Hipponion sur la côte tyrrhénienne, combinée à une communication visuelle sophistiquée, permit à une économie portuaire de maintenir son identité et sa prospérité par-delà les vicissitudes politiques, offrant un éclairage précieux sur les pratiques commerciales de la Grande-Grèce.

This paper examines the Galician mountain toponym Pindo and a related set of orographic placenames (Bens, Cospindo, Pino) within a broader Atlantic lexical and morphological framework rooted in the Goidelic term beann (“peak, prominence”) and its historical and dialectal variants (benn, binn, beinn). The analysis adopts a lexicon-driven toponymic methodology, prioritizing attested meanings, phonetic realizations, and spatial distribution over purely reconstructed proto-forms. Particular attention is given to oblique-case reanalysis in the development of binn / beinn, to plural morphology (beanna) as a source of collective toponyms, and to the phonetic accommodation of unaspirated bilabial stops as a pathway for Romance reinterpretation as /p/. Applying a triad of criteria—formal alignment, semantic coherence, and topographic fit—the study argues that these Galician names preserve structural features comparable to those of Irish, Scottish Gaelic, and Manx. The findings support the notion of an Atlantic naming continuum in which elements of Goidelic and Brittonic orographic lexicon are fossilized in the landscape, challenging exclusively Romance-centred accounts of northwestern Iberian toponymy.
Keywords
Goidelic; Galician toponymy; Atlantic lexicon; beann; orography; phonetic adaptation; plural morphology; substrate influence; place-name transmission

[Note on the text:] This PDF contains a selected excerpt from “The Well and the Tree: World and Time in Early Germanic Culture” by Paul C. Bauschatz, organized for academic sharing due to the limited availability of the original publication. The excerpt was selected for its relevance to the discussion of the symbel / sumbl in early Germanic culture.

Selection and organization by Danielle Mozena.

This article analyses a structured group of Galician lexical forms belonging to the phonological and semantic domain of Goidelic cnoc ‘rounded prominence, hill, lump’. It traces a sequence of internal developments in Galician: the adaptation of Goidelic cn- clusters as cr- (croque, croca), their subsequent reduction to a single velar (coque, coca), and the emergence of a highly productive cot- system (coto, cota, cotelo, cotomelo, etc.).
Lexicographical evidence shows that these forms preserve a stable semantic core centred on elevation, impact, truncation and external prominence, spanning both bodily and topographical reference. The distinctive Manx Gaelic development /k/ > /t/ is examined as a typological parallel that helps clarify how comparable semantic material may undergo divergent consonantal resolutions without semantic disruption.
Comparison with Spanish and Portuguese reveals that equivalent cot- forms in those languages are isolated and semantically restricted, unlike the dense and productive Galician network. This contrast supports the interpretation of the Galician cot- system as a coherent internal reorganisation of inherited Atlantic material rather than a result of late Romance borrowing or expressive innovation.

У статті за допомогою методів концептуального аналізу й аналізу дефініцій досліджено шляхи й способи вербалізації концепту «океан», його мовно-стилістичні особливості та значеннєві відтінки в поетичних текстах українського письменника-мандрівника Василя Махна. У роботі проаналізовано символи, образи й тропи, що формують семантичний каркас «океану» в творчості автора, а також значення й функції концепту в поетичній картині світу письменника. У науковій розвідці простежено зв'язок кочівного трибу життя Василя Махна з його ідіостилем. З'ясовано, що невід'ємною частиною поетичних текстів автора стали акватичні образи, серед яких і образ океану, котрий яскраво репрезентує концептосферу творчості українського поета. У статті доведено, що концептосфера поезій автора не зовсім відповідає звичній і типовій мовній картині представника українського етносу, оскільки письменник тривалий час мешкає в Америці. У роботі проаналізовано дефініції лексеми «океан» та простежено нові значення й форми вираження досліджуваного концепту в авторському образному обрамленні Василя Махна. Концепт «океан» у текстах поета має різні дефініції, серед яких означення водного простору й чогось неосяжного, зокрема «океан» постає в текстах безмежною чорною дірою, де можна загубити все, або ж просто частиною буденного пейзажу. Також аналізований концепт у поезії письменника набуває дуальних характеристик, наприклад водна стихія в мовній картині автора постає то меланхолійною та спокійною, то грізною та деструктивною. У науковій розвідці також доведено, що вербалізація концепту «океан» у поетичних текстах Василя Махна доволі часто завуальована, виражена за допомогою перифразів, різних асоціативних лексем, тропів чи образів. Окрім того, «океан» у поезіях письменника постає живим, набуває рис персоніфікації, що пов'язано з архетипними уявленнями про водний простір як божество чи якусь магічну істоту. У статті досліджено, що в текстах поета концепт «океан» вербалізовано здебільшого іменниками, рідше-прикметниками, до того ж у поезіях Василя Махна лексема «океан» часто обрамлена епітетами. Ключові слова: океан, концепт, концептосфера, мовна картина світу, ідіостиль.

У монографії представлено результати дослідження проповіді у релігійному православному дискурсі ХХ ст. у лінгвопрагматичному аспекті. У дослідженні розглянуто стратегічні параметри православної проповіді ХХ ст. на матеріалі близько- і далекоспоріднених мов – української, російської, англійської та
новогрецької. Визначено типологію та специфіку релігійного православного дискурсу, охарактеризовано проповідь як жанр у церковно-релігійному дискурсі, визначено лексико-семантичні, синтаксичні та комунікативно-дискурсивні характеристики православної проповіді. У монографії розглянуто основні підходи до
визначення поняття дискурсивної стратегії і тактики та їх існуючі класифікації.
Запропоновано нові принципи, методи, методику та інструментарій аналізу дискурсивних стратегій і тактик православної проповіді. Виявлено структурні, семантичні та прагматичні засоби реалізації глобальної фідеїстичної стратегії
православної проповіді ХХ ст. Проаналізовано реалізацію загальних та спеціальних дискурсивних стратегій і тактик у православній проповіді ХХ ст. Окреслено етноспецифіку стратегічного потенціалу православної проповіді у досліджуваних лінгвокультурах.

This document contains the fully revised and updated grammar of Galatac, the modern Gaulish grammar. Recent research has been included in the ongoing development of Galatac as a revived modern Celtic language, and significant changes have been implemented, resulting in increased accessability and greater user-friendliness.

This paper investigates the extent and modalities of Latin and Greek teaching in early medieval British monastic communities by examining the indirect evidence offered by the manuscript known as the Liber Commonei, part of the composite manuscript Oxford Bodleian Auct. F.4.32. Using the patterns and nature of Latin and Old Welsh glosses as they appear in the manuscript, it is argued that, as expected, the monks would learn Classical Latin with the aid of Vulgar Latin and vernacular glosses and that they would tackle texts of a gradually higher complexity, conversely reducing their reliance on glosses. They would then proceed to learn Greek, using biblical excerpts (in Greek and in Latin script) as reference material; by analysing these texts, it is argued here that these British monks in the 9th century worked with the help of a Greek-speaking teacher.

Premier volume d' une recherche sur le début de la guerre des gaules. Suivant le regard du prédateur sur la proie, que est redoutablement  une source détaillée aussi que rare.
L' invasion romaine de la Gaule a eu des conséquences terribles sur les populations natives,  qui ont vendu lourd leur indépendance. Une conquête achevée en toute vitesse si on la compare avec les 200 ans dépensées par les romains pour  prendre le territoire de  l’Espagne.

Les  compositions politiques de la Gaule et ses  alliances résistent à l'excessive morcellement. Ses institutions, et son art que nous parvenons à reconstruire parfois difficilement sous la couche écrasante de la romanisation , nous donnent une image d' une société centrée sur les région et la terre mais aussi ouverte au monde lointain.


Reprenant la discussion assez fatigante sur le territoire ancien, car c ‘est une des pilules amères de l ‘historiographie  antique, on trouve souvent des affirmations sur les possessions et l’ habitat d’ un certain peuple gaulois sont très déformées et  la réalité de base nous échappe encore.

  Cette interprétation topographique à partir d' un extrait de Strabon est toujours répétée par les historiens modernes pour démontrer l' existence d'un réseau urbain mais ne porte aucune certitude sur l' organisation politique des oppida gaulois. Nous sommes en présence d' une modification administrative romaine qui par elle-même est assez mal connue aussi.  Est que les volques du troisième siècle avant J.C. avaient exactement 24 villes autour de Nîmes ? étaient- ils organisées de la même manière qu' au premier siècle quand Rome contrôlait déjà sur ses terres ?


La colonisation romaine dépend largement de celle des militaires, car la sécurité est essentielle pour convaincre les civiles à s' installer aussi dans les nouveaux territoires. L' approche formaliste à l'étude des colonies nous empêche parfois de voir cette réalité.


La Narbonnaise vera en César un progrès absolu, mais différé dans le temps. D' abord, vers son extension nord, pour assurer  les  régions arriérées tels de l' allobrogie, de l'Helvétie et de la Séquanie. Celles-ci relient la gaule transalpine aux portes orientales du nord de Italie et au Rhin à travers le vieux passage des alpes. Dans une deuxième étape, il intègre l' espace de Marseille , que  s'est rallié à Pompée dans la guerre civile.


   
      - Dans la première année de ses campagnes gauloises , César dépasse déjà les limites provinciales que le sénat lui a attribué. Dans sa bizarre poursuite des Helvètes il ne va pas s' arrêter dans la lisière du  rhin et tout près des germains suèves d' Arioviste.  C' est le départ d' une série  d'opérations militaires qui ne termineront que 8 ans plus tard avec les résultats que tout le monde connaît, la soumission complète de la Gaule et des ces peuples bien au-delà des limites de la Narbonnaise, de la Cisalpine et de l'Illyrie que lui avait ete attribuees. Les portes de la Gaule, César les ferme aux gaulois, les ouvrant à Rome.

This article aims to describe the intricate history of the verb to be, focusing on its abundant inflection irregularities, from Old to Modern English. As any other research on historical linguistics, this article’s
main goal is not only to point diachronic changes within the language, but also to explain how and why they happened, relying for such purpose on reputed theorists like Campbell (2013) and Bybee (2015), in addition to historical linguists whose works deal specifically with the development of the English language, such as Algeo (2010), Hogg & Fulk (2011), Ringe & Taylor (2014), among others. From a methodological point of view, this text displays each verbal tense on synoptic tables containing inflections from Old, Middle and Modern English, followed by several explanatory comments in order to clarify certain phonetic or morphologic phenomena. In short, one can say that the numerous irregularities found throughout the conjugation of the verb to be derive from the intermixing of two Old English verbs, bēon and wesan, which in turn were already irregular themselves.

У статті здійснено цілісний аналіз перітексту роману Р. Іваничука "Черлене вино". З'ясовано, що заголовок-символ (кривава боротьба за християнську віру) є наскрізним; епіграф виконує кілька функцій; внутрішні заголовки розділів експліцитно розгорнуті в тексті. Виокремлено три види авторських приміток: перекладні (з латинської, польської, німецької мов); етнографічні, які витлумачують назви будівельних матеріалів та споруд; історичні, що інформують про реалії минулого та називають представників соціальних станів. Письменник використовує подвійне позначення місця ("Львів -Олесько") й дати написання твору ("1974-1976"). Ключові слова: паратекст; передтекстовий, поміжтекстовий, післятекстовий комплекси перітексту. Постановка проблеми. Завдяки ґрунтовним дослідженням у галузі наратології, теорії мовної комунікації, герменевтики, рецептивної естетики художній твір нині трактується як художня цілісність, що має комунікативну природу: мистецьке повідомлення створюється конкретним адресантом (автором) за допомогою вербальних засобів і передається цими ж засобами адресату (імпліцитному / експліцитному, компетентному / некомпетентному, активному / пасивному), який намагається декодувати, розпізнати буквальний та естетичний смисл повідомлення. У зв'язку із цим основний текст художнього явища (його внутрішній зміст, "найкоротший когнітивний шлях адресата для розуміння тексту" [1: 78]) не мислиться поза зовнішнім текстом, паратекстом та його елементами, які оточують, передують, замикають, а іноді і вплітаються у його художню тканину [2: 9], -ім'я письменника, заголовок, епіграф, післямова, примітки, коментарі тощо. Обґрунтовано Ж. Женетт вважає ці складові навколотекстовими, пороговими [3: 78], адже художній текст, що має естетичну вагу й художню цінність, апріорі є самодостатнім, проте паратекстуальні елементи, наділені відносною автономністю в ієрархії "текст -паратекст", виконують важливу прагматичну функцію -формують горизонт читацьких очікувань, заповнюють смислові лакуни, скеровують напрям руху читацької рецепції й естетичної оцінки. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні основи паратекстуальності, започатковані Ж. Женеттом, стали поштовхом до вивчення прагматичних аспектів паратексту, здійснених на матеріалі повісті І. Франка "Захар Беркут" (М. Сокол), романів В. Кантора "Крепость" (К. Метоліді) та Д. Лессінга "Ущелина" (Л. Мірошниченко), п'єси Б. Шоу "Пігмаліон" (Л. Котнюк), низки творів одного автора -О. Забужко (В. Мислива), В. Малика (Г. Максименко), Ю. Мушкетика (Н. Павлюк), В. Стайрона (О. Дубініна), В. Шевчука (Н. Сизоненко), окремих жанрових форм -історичних романів (О. Мізінкіна) та художньо-біографічної прози (Т. Черкашина). У книзі "Паратексти: пороги інтерпретації" французький літературознавець Ж. Женетт виокремив два конституенти паратексту -перітекст та епітекст. Перітекст є локаційним елементом, найтісніше пов'язаним з художнім текстом і його структурою, це "матеріальна частина такої ж субстанції, як текст" [4: 157] -заголовок, підзаголовок, заголовки глав, передмова, епіграф, присвята, примітки. Дистанційованим від художнього твору є епітекст, який функціонує поза його матеріальними межамислово від видавця, рецензії критиків, оприлюднені відгуки, інтерв'ю з автором, щоденникові записи чи листування автора. Об'єктом нашого дослідження є перітекст роману "Черлене вино" [5] Р. Іваничука. Незважаючи на те, що історична романістика Р. Іванчука залучалася до активної літературознавчої рецепції такими дослідниками, як С. Андрусів, М. Беліченко, В. Бурченя, В. Дончик, М. Жулинський, Ю. Покальчук, М. Слабошпицький тощо, лише в поодиноких наукових публікаціях принагідно згадувалися й потрактовувалися такі елементи перітексту роману Р. Іваничука "Черлене вино", як заголовок та внутрішні заголовки. Цим і зумовлена актуальність статті, мета якої -здійснити цілісний аналіз перітексту роману Р. Іваничука "Черлене вино" як структурного явища, навколотекстового рамкового простору. Виклад основного матеріалу. Аналізуючи наративні особливості художньо-біографічної прози, зокрема характер взаємодії автора й читача на текстовому рівні, дослідниця Т. Черкашина запропонувала таку класифікацію паратексту (заголовкового комплексу, за С. Сисоєвим): 1) передтекстовий комплекс: ім'я (псевдонім) автора, заголовок, підзаголовок, присвята, епіграф до всього твору, передмова; 2) поміжтекстовий комплекс: епіграфи до частин, книг, розділів; примітки; внутрішні заголовки; 3) післятекстовий комплекс: післятекстові примітки, епілог, післямова, позначення дати й місця написання твору, коментарі, додатки, зміст [6: 7]. Оскільки в наведеній класифікації ідеться про brought to you by CORE View metadata, citation and similar papers at core.ac.uk

definitions of the nominative units related to the sphere of art, on the example of the names of art movements and streams recorded in the Dictionary of the Ukrainian Language in 11 volumes (1970 1980). The investigation uses the descriptive method and the component analysis method as the best suited to this study. The techniques for the classification and systematization of lexical material are also involved. Special attention is paid to the enlightenment of the official policy in the sphere of culture and art, namely to the imposition of a single method of the artistic reflection of reality, the socialist realism, and to the organization of revelatory campaigns against artists. Literature and art under the party control implemented the ideological and aesthetic programmes, needed to ensure the dictatorship of the Communist party. The whole history of the development of Soviet art was marked by opposition to global achievements, total domination of socialist realism, destruction of dissent, complete ideologization of art and its subordination to the requirements of the political order. It is proven that these processes are reflected in the dictionary interpretation of the semantics of the names of art movements and streams. Among the analyzed lexical items only the word "realism" is fixed in the dictionary having a positive appraisal meaning, while all the others with distinctly negative ones. A special role in giving negative connotations to the words belongs to the adjective of "formalistic", which is used in almost every dictionary entry of the studied concepts. This word performs the expressive function in that context that indicates its desemantization. The negative connotation of the lexemes was amplified by using illustrative material, chosen from various authoritative sources that demonstrated the features of the functioning of the words in the language. The use of ideological markers in the definitions and illustrative material as well as important for the Communist ideology citations indicates the ideologization and politicization of lexemes related to the sphere of art. It proves in addition that in the Soviet times the ideology influenced not only on the social and political nominative items, but also on other thematic groups of vocabulary.

The renewed inquiry into the meaning of select Venetic inscriptions and the proposed reinterpretation of the adjective ekupetaris provide a valuable opportunity to examine the function of lexemes designating sacred space across Greek, Umbrian, and Venetic epigraphic traditions, especially within privately commissioned texts.

This study revisits the long-standing enigma of the Etruscan language through a comparative perspective that integrates the broader Paleo-Balkan linguistic landscape. While significant advances have been achieved in the documentation and contextual study of Etruscan inscriptions, linguistic analysis has often remained constrained by Greco-Latin interpretive frameworks. This research proposes an alternative approach-examining potential correspondences between Etruscan lexical and syntactic forms and remnants found in modern Albanian, a language widely regarded as the last descendant of the ancient Illyrian group. By reanalyzing the Cippus Perusinus inscription through this lens, the study demonstrates that Etruscan may not have been an isolated linguistic phenomenon but part of a larger, interconnected system of Paleo-Balkan and Italic languages. The findings suggest that the preservation of specific phonetic and morphological structures in Albanian can shed light on semantic patterns otherwise obscured in traditional readings of Etruscan texts.

John T. Koch 2025 ‘Cross-disciplinary considerations: “hedge”, “hull”, “fool” and the triumph of linguistic palaeontology’, Presenting counterpoints to the dominant terrestrial narrative of European prehistory, Maritime Encounters 1, ed. J. T. Koch, M. Fauvelle, B. Cunliffe, J. Ling, 191–202, Oxford, Oxbow Books.

The archaeogenetic support for the Steppe Hypothesis of the Indo-European homeland lends incidental support to the earlier methods that had led to the same conclusion independent of genetic evidence. Perhaps the chief amongst these is that called ‘linguistic palaeontology’, which is based on inherited vocabulary shared among related languages. Confirmation of linguistic palaeontology’s efficacy opens the way to using this method to locate other reconstructed languages – such as Proto-Celtic and Proto-Germanic – in time, space, and the archaeological
record. The study includes case studies of three words: *kaghyo-/ā ‘unsettled enclosure’, *kup-s-o-, *kū̆p- ‘ship’s hull’ < ‘beehive’, and *dhrūto- ‘jester, buffoon’.

У статті здійснено комплексний аналіз тематичних особливостей компліментів у німецькомовних драматичних творах XVIII-XX століття у межах історичної прагмалінгвістики та діахронної лінгвокультурології. Комплімент також проаналізовано з погляду теорії мовленнєвих актів та теорії ввічливості П. Браун і С. Левінсона. Відтак об'єктом дослідження виступає мовленнєвий акт комплімент, який трактуємо як поліфункціональний емотивно-оцінний фатичний мовленнєвий акт, що відображає соціокультурні цінності певної епохи. У науковій розвідці визначено п'ять основних та дві перехідні історико-культурні епохи, у х яких простежуємо еволюцію тематичних оособливостей компліментів. Метою статті є виявлення, класифікація, аналіз тематично-смислових різновидів компліментів та динаміки їхніх змін упродовж різних історико-культурних епох. Матеріалом дослідження слугували 43 драматичні твори 23 авторів, що увійшли до антології «Der Kanon. Die deutsche Literatur. Dramen» (2004). За допомогою методів суцільної вибірки, кількісного підрахунку та лінгвокультурологічного аналізу визначено 1555 тестових фрагментів з МАК та погруповано їх за п'ятьма основними тематичними категоріями: внутрішній світ адресата, досягнення та вміння, зовнішність, власність та компліменти іншим особам. Результати засвідчили, що найбільш продуктивною є категорія компліментів внутрішньому світові адресата (понад 52%), тоді як найменшою-компліменти іншим особам та власності. Динаміка їхніх змін виявляє чітку кореляцію з історико-культурними реаліями доби: у період Просвітництва переважають морально-етичні цінності, що відображено у значній кількості компліментів внутрішнього світу адресата, натомість у Післявоєнний період домінують прагматичні мотиви-компліменти здобуткам, здібностям, матеріальним благам. Таким чином, комплімент у драматичних текстах є не лише засобом ввічливості, а й маркером ціннісних орієнтирів епохи, віддзеркаленням соціокультурних трансформацій у мовленнєвій комунікації.

Title: The Tale of Iseus and Iseut: A Mythic Facsimile of Pilgrimage and Resurrection
Abstract: This mythic facsimile weaves a speculative narrative of Iseus and Iseut, siblings from Mumhain (Ireland), who embark on a pilgrimage to the sacred sites of Delphi and ancient Egypt. Blending Celtic, Egyptian, and Christian archetypes, the tale explores their defiance of cultural norms—Iseus’s forbidden lake-bathing and Iseut’s healing gifts—leading to misnamings as “Jesus” and “Isis.” Through Iseut’s Song of Waking the Dead, Iseus rises from dismemberment, while she bears a child named Horus. With sparse, saga-like narration, this story probes humanity’s penchant for twisting truth, offering a pantheistic lens on divinity and nature. Presented as a creative reimagining, it invites readers to explore universal spiritual resonances without claiming historical truth. It offers a re-interpretation of the tale of Jeus, Isis and Osiris.

The thesis focuses on the Ukrainian translation of BBC English-language Internet news headlines from a linguistic rhetoric perspective.
The paper explains the Ukrainian rendering of English-language news discourse headlines through translational rhetorical cognitive patterns treated as stable mental templates for interpreting morphosyntactic constructions entrenched in the human memory as combinations of form and meaning. The constructions fall into item-based, remaining unchanged in the headlines in both languages and mainly represented by initialisms; lexicalized, combining two elements: main, which is fixed, and dependent, which is non-fixed; and grammaticalized, multicomponental structures denoting relations between referents by words belonging to different classes. The constructions as the basic units of translation fill in three rhetorical positions of the original and translated headlines: attention-grabbing, attention-keeping, and nudging to reading the text.
In linguistic rhetorical terms, the patterns of translating English-language Internet news headlines into Ukrainian fall into two types: elocutional-inventional, which determine the coding of the message content with the help of morphosyntactic constructions; and elocutional-dispositional, involving changes in positioning morphosyntactic structures to denote referents in the original and in the translation.
Translational elocutional-inventional patterns fall into three types: universal, rendering all types of constructions; common, interpreting only several types of constructions; and distinctive, specific for a particular type of structures.
Universal elocutional-inventional translational patterns entail equivalent and extended types. The universal equivalent patterns of translating English item-based constructions encompass Latinized and Cyrillic types. Lexicalized constructions are rendered according to the onymic, attributive-appellative and quantificational-appellative patterns. Grammaticalized structures are reproduced with respect to their meaning: existential, transitive, dynamic-spatial, characterizing, and specifying. Universal asymmetric translational patterns presuppose the expansion of item-based constructions by adding the second part of a compound word, another component or an apposition. The translated equivalents of lexicalized structures are extended by one, two or more elements. The Ukrainian equivalents of grammaticalized structures are expanded with verbs, adverbs, or subordinate adjectival structures.
Common elocutional-inventional translational patterns entail metonymic, employed to translate item-based and grammaticalized constructions; and grammaticalized prepositional structures rendering item-based and lexicalized constructions.
Distinctive elocutional-inventional patterns of translation are meant to render all three types of constructions: item-based, which are subject to lexicalization; lexicalized, interpreted by recategorizing the meaning of their components; and grammaticalized, translated according to mixed patterns concerning equivalent and asymmetrical translation of grammaticalized spatial and modal structures.
Elocutional-dispositional patterns involve a perspectivation switch in depicting an event in translation or moving the reproduced structure to a different position in a Ukrainian headline.
The translation of original lexicalized structures is accompanied by two variants of perspectivation switch: the first variant, employed in the attention-grabbing positions in the headlines in both languages, is a change in representing individuals from their social status to nationality, from nationality to religious affiliation, from domestic portrayal of organizations to international; the second variant in the headline nudging position is shifting the focus from the aftermath of an event to its course. The translation with a perspective switch is applied to five types of grammaticalized constructions: Subject-Predicate, transitive, characterizing, spatial, and modal. In the Ukrainian translation, Subject-Predicate constructions of the original are rendered with a perspective switch from agents to patients or the results of their activity; or from patients to agents. Transitive constructions are translated with a perspective switch from the event to its termination, or from human emotions to the initial stage of an incident. The translation of characterizing constructions depends on their type.  Adjectival structures are reproduced with a perspective switch from a person's age to their social/personal features. The appositive structures shift perspective from a celebrity's occupation to their family status/artistic characteristics rendered by lexicalized constructions. The subordinate adjectival structures replace the description of an individual’s behavior by reference to their personal features denoted by different types of constructions. Spatial structures of the original are translated with a perspective switch to the event itself, whereas modal constructions change the semantics from the aftermath of an event to its beginning in the translation being rendered with either modal or non-transitive structures. With the ellipsis pattern, the perspective of content presentation in the translation switches due to removing from Ukrainian headlines equivalents of item-based and lexicalized structures, which are moved to the introduction or text body of the rendered news while the equivalents of grammaticalized Subject-Predicate structures are transferred to the text body of the news or represented by subjects in the Ukrainian headline.
The prospects of further research lie in singling out the translational patterns for constructional syntagmatic relations in the texts of online news of other English-language discourses.

Keywords: translation, discourse, Internet news texts, rhetoric, headline, pattern, construction, equivalency, asymmetry, ellipsis, initialism

CAfjLa^6v€<i avTidpeipai) , there is gain in that the impression of the Amazons as a mighty band of warriors is strengthened, also that the event has its place in the conventional chronology of Greek legend, antedating the Trojan War. It is to be noted, moreover, that here the Amazons are the aggressors on the confines of Phrygia. There is another allusion in Homer to the Amazons, although this is indirect rather than direct. It occurs in the second book of the Iliad, where the spot of assembly for the Trojans and their allies is designated:^"There is before the city a certain lofty barrow, in the plain far away, standing detached on this side and on that, which men, forsooth, call Batieia, but the immortals name it the grave of swift-bounding Myrina. Here then were the Trojans numbered and their allies.

Critically: • Resolutions: • (1) The Convention, considering the incontestable superiority of articulation over signs in restoring the deaf-mute to society and giving him a fuller knowledge of language, declares that the oral method should be preferred to that of signs in education and the instruction of deaf-mutes. • (2) The Convention, considering that the simultaneous use of articulation and signs has the disadvantage of injuring articulation and lip-reading and the precision of ideas, declares that the pure oral method should be preferred.

The presented paper dives into psychological and linguistic manipulation as a way of influencing people in the context of William Shakespeare’s tragedy “Macbeth”.
The aim of this research is to analyse the text of the tragedy through the perspectives of manipulative strategies utilised by the characters, interpret the consequences of such behaviour and track the decision-making process.
The object is the literary text of “Macbeth”, supported by theoretical scholarly sources in psychology, theoretical notions of manipulation.
The main objectives contain:
- Identifying and classifying the types of manipulation, such as: gaslighting, cognitive dissonance, paradoxical intention, self-suggestion;
- Character analysis grounded on the theoretical aspects of manipulation;
- Linguistic analysis of manipulative impact on decision-making in the tragedy.
The scientific novelty is based on interpretation of the original text of the tragedy in a psychological and political discourse. The research depicts the symbolic and abstract function of manipulation as a destabilizing instrument of cognition.

The presented paper dives into psychological and linguistic manipulation as a way of influencing people in the context of William Shakespeare’s tragedy “Macbeth”.
The aim of this research is to analyse the text of the tragedy through the perspectives of manipulative strategies utilised by the characters, interpret the consequences of such behaviour and track the decision-making process.
The object is the literary text of “Macbeth”, supported by theoretical scholarly sources in psychology, theoretical notions of manipulation.
The main objectives contain:
- Identifying and classifying the types of manipulation, such as: gaslighting, cognitive dissonance, paradoxical intention, self-suggestion;
- Character analysis grounded on the theoretical aspects of manipulation;
- Linguistic analysis of manipulative impact on decision-making in the tragedy.
The scientific novelty is based on interpretation of the original text of the tragedy in a psychological and political discourse. The research depicts the symbolic and abstract function of manipulation as a destabilizing instrument of cognition.
Key-words: manipulation, Macbeth, gaslighting, Shakespeare, cognitive dissonance, Lady Macbeth Effect, political discourse.

Sommario: Questo articolo sostiene che, come è normale quando una scrittura viene trasferita da parlanti di una lingua a un'altra senza l'intervento di un adattatore principale prima del suo utilizzo, i Celti Cisalpini impiegarono l'alfabeto con valori fonemici etruschi quando lo adottarono per la prima volta. L'esame di queste iscrizioni più antiche porta alla conclusione che il celtico cisalpino contrapponeva la sua serie esplosiva attraverso la caratteristica laringea [glottide allargata], cioè il contrasto era /ɸ t h k h / vs. /p t k/. Per un motivo ancora sconosciuto, l'Alfabeto di Lugano neutralizzò graficamente la distinzione tra le serie esplosive, e le lettere ⟨φ θ χ⟩ decaderono dall'uso, ma furono ricaratterizzati come allografi di ⟨P T K⟩ e furono occasionalmente impiegati dagli incisori in variazione con queste ultime lettere. Prelude § 1. This paper considers the transfer of the Etruscan alphabet to the Cisalpine Celts for writing their language in the Alphabet of Lugano and its subsequent reform, and the implications of what we know about script transfer has for Cisalpine Celtic plosive phonology. In ESKA 2017, I propose that the Cisalpine Celts received writing from the Veneti. Closer scrutiny of the evidence and known patterns of script transfer lead me now to disavow that view. Instead, there is every reason to believe that the Cisalpine Celts received writing directly from the Etruscans. 1 1 Epigraphic symbols: Square brackets [ ] indicate characters which have been restored; round brackets () indicate characters left out by the engraver; curly brackets { } indicate characters which were erroneously incised by the engraver; the underdot ̣ indicates characters which are damaged and/or no longer clearly legible; × indicates a character which cannot be read; the tie-bar ͡ indicates characters which are engraved as a ligature; the pipe | indicates line breaks; ← and → indicate the direction of the ductus.

In questo articolo viene esaminata la sequenza ortografica ⟨uv⟩ attestata nelle forme nom. sg. uvamoKozis e dat. pl. uvlTiauioPos nell'iscrizione celtica cisalpina sulla pietra di Prestino (LexLep CO․48), ancora controversa dopo decenni di ricerche. Si sostiene che rappresenti /uɸ/ basandosi sulla lettura di quest'ultimo come uvl⟨iT⟩auioPos e sulla sua analisi come composto preposizionale governante 'situato sotto la terra' /uɸlit h awjopos/ < */uɸo-ɸlit h awjopos/ per aplologia. Attenzione viene posta anche all'analisi di dat. pl. ariuonePos, con la quale si costruisce sintatticamente uvl⟨iT⟩auioPos.

This paper examines the use of the characters t h eta ⟨θ⟩ and k h i ⟨χ⟩ in Transalpine Celtic inscriptions engraved in Greek characters. Since /t h / and /k h /, respectively, were not needed for Celtic, it is conventionally presumed that these characters were repurposed in these inscriptions, t h eta ⟨θ⟩ as the tau Gallicum phoneme and k h i ⟨χ⟩ as the allophone [x] of the phoneme /k/ before /t/. It is argued that, in fact, the aspirated voiceless plosives of ancient Greek had become fricatives in southern Transalpine Gaul before the Celts of the region started employing Greek characters to engrave inscriptions in their language, and thus that t h eta ⟨θ⟩ and k h i ⟨χ⟩ in Transalpine Celtic inscriptions were employed with their proximate phonemic values in Greek. We thus can determine a proximate terminus ante quem for the frication of the ancient Greek aspirated voiceless plosives in southern Transalpine Gaul, which leads to the prospect for Transalpine Celtic having contrasted its plosive series not via the Laryngeal feature [voice], but via [spread glottis].