Abstract

Стаття досліджує релігійний культ тура в трипільській культурі, простежуючи еволюцію сакральних уявлень від первісного тотемізму до розвиненої космологічної системи з антропоморфними виявами. На підставі археологічних матеріалів – решток тварин у ритуальних контекстах, керамічних виробів із букраніями та храмових артефактів – продемонстровано інтеграцію образу тура в релігійно-обрядову практику трипільців. Значну увагу приділено взаємозв’язку культу з так званою астрономічною епохою Тельця, коли це сузір’я перебувало в точці весняного рівнодення, що надавало особливого сакрального значення образу тура як символу родючості та космічного порядку. Храмовий аспект культу розглянуто на прикладі Небелівського храмового комплексу. Простежено також пізню фазу трансформації культу, позначену появою синкретичних антропозооморфних образів у пізньотрипільський період. У дослідженні проаналізовано культурну спадкоємність елементів культу в традиційній українській та європейській культурі, що відобразилася в топоніміці, архітектурі й обрядовості. Стаття пропонує розглядати еволюцію культу тура як модель для розуміння загальних процесів трансформації релігійної свідомості під час переходу від ранньоземлеробських вірувань до історичних релігійних систем на прикладі трипільської культури.