Abstract

В статті дається аналіз культурних засад становлення особистості у спорті, який загартовує людину і фізично, і духовно; обґрунтовується, що в контексті філософсько-антропологічного аналізу спорт виступає як процес привласнення іманентних сил людини; доведено, що антропологічна експертиза світу спорту є завершенням процесу об’єктивації, тобто виступає як своєрідна саморефлексія людини, направлена на становлення цілісності; з’ясовано питання статевого диморфізму, що лежить в основі соціокультурних відмінностей в чоловічому і жіночому спорті.