«Іііі... Гадаю нехай він буде голодним цапом філософом, аніж напівситим цапком середнячком»

Болючо-оголене кіно з величезною кількістю експресії, болю від жорстоких стосунків. Дуже подобається як режисерка майстерно працює з кольором, створює неповторну атмосферу ніжності та краси, навіть при такій історії. Ще дуже сподобався звук, коли режисерка при діалозі викручує звуки всяких шорхів на максимум, дає унікальне, ефемерне відчуття тривоги. Узагалі фільм відчувається дуже по-особливому, бо він і зроблений і знятий досить по-особливому, тому дуже дуже рекомедую зацінити!

Занадто ліниве кіно

Ну справжнє золото, найкраще на що можна витратити свої 23 хвилини життя. Нереально тепле та приємне у всіх сенсах.

Дивитись як Параджанян гукає Юріка щоб він йшов за ним, а той на своєму приколі знімає балкон, щось секунд 20 приближує газєту, потім фонтан, наче зйомки тіні забутих предків, ось тільки Юрік на дерево не заліз щоб поставити туди камеру..