АНДРІЄВСЬКИЙ Віктор Никанорович (11. 11. 1885, Полтава — 15. 09. 1967, м. Дорнштадт, ФРН) — громадсько-політичний діяч, публіцист, педагог. Навч. у 1-й Полтав. гімназії та на природничому факультеті Університету св. Володимира (Київ, 1903–07). Від 1909 — викладач хімії та товаро­знавства у семиклас. Полтав. комерц. училищі. Від 1909 друкувався в часописах «Рідний край» та «Сніп». 1907–17 — гласний Полтав. губ. земства, 1913–16 — гласний Полтав. міської думи, чл. полтав. «Громади» (від 1912). У травні — червні 1917 А. — один із засн. Укр. партії хліборобів-демократів (Лубни). 1917 при новій владі знову обраний гласним Полтав. міської думи. Від кін. 1917 до квітня 1918 — комісар освіти УНР у Полтав. губ. 1920 у складі Держ. капели під керівництвом О. Кошиця ви­їхав до Польщі, де у 20–30-х рр. працював директором укр. таборової гімназії у м. Каліш. Опублікував спогади про пере­бува­н­ня капели Кошиця на Закарпат­ті. Згодом жив у Чехословач­чині та Німеч­чині. У повоєн­ні роки за­ймався публіцист. діяльністю. Автор низки творів про події 1917–19 в Україні, зокрема спогадів «З минулого» (у 2-х т., 4-х ч.: т. 1. 1917 рік на Полтавщині, ч. 1–2. Берлін, 1921; т. 2. Від Геть­мана до Директорії. ч. 1–2. Берлін, 1923, пере­вид. 1963), з про­блем нац.-держ. від­родже­н­ня України: «До характеристики українських правих партій» (Берлін, 1921), «На спомин про В. П. Оскілка» (Рівне, 1926), «Три громади. Спогади з 1885–1917 рр.» (Львів, 1938), «М. Лисенко» (1937, 1942), «Микола Міхновський. Нарис су­спільно-політичної біо­графії» (Мюнхен, 1950) та ін.