Винко Жґанец

Винко Жґанец (*20. януар 1890—†12. децембер 1976) , бул горватски правнїк, етномузиколоґ, мелоґраф, композитор и академик, та єден зоз найзначнєйших горватских записовачох народних танцох, писньох, обрядох и обичайох.

Винко Жґанец
right|thumb|300px|
Датум народзеня	20. януара 1890
Датум упокоєня	12. децембра 1976 (86)
Державянство	угорске, югославянске
Язик творох	горватски
Школа	Ґимназия, Вараждин, Заґреб
Универзитет	Теолоґийни и Правни факултети, Заґреб
Наукови ступень	доктор права
Период твореня	1921—1973.
Жанри	право, етномузиколоґия, мелоґрафия, компонованє
Припознаня	Академик, член Югославянскей академиї наукох и уметносцох Орден роботи зоз червену заставу Награда АВНОЙ-а Награда Божидар Аджия

Биоґрафия

Винко Жґанец народзени 20. януара 1890. року у валалє Вратишинец у Медзимурю, хторе у тедишнїм чаше припадало Мадярскей. Ходзел до мадярскей народней школи хтору закончел у родним валалє 1901. року. Перши три роки ходзел до ґимназиї у Вараждинє и як одлични школяр достал безплатне место у орфанотрофию у Заґребе.

У Заґребе ходзел од 4. по 6. класу до Класичней ґимназиї, а 7. и 8. класу закончел у надвладическим лицею. Матуровал 1910. року з одличним успихом у Класичней ґимназиї. После матури ше уписал на Теолоґийни факултет хтори закончел 1914. року. Пори студийох виучовал и музику, науку о гармониї, контрапункт, музични форми и познаванє музичних инструментох при професорови Франьови Дуґанови старшому. Подуки зоз граня на клавиру доставал од управителя Музичного конзерваториюму Вєкослава Росенберґа-Ружича. У Заґребе ше 1917. року уписал на Правни факултет хтори, як доктор права, закончел 31. юлия 1921. року.

Кариєра

Початки етномузиколоґийней роботи

Єден час бул парох у Декановцу дзе иницировал формованє кайкавского молитвенїка Єжуш, любов моя вєдно зоз Юрийом Лайтманом, Иваном Кухаром и Иґнацийом Липняком. Бул замерковани як єден з актерох приключеня Медзимуря ґу матки жеми на концу Першей шветовей войни. Ище 1916. року у Заґребе видал першу звязку Hrvatskih pučkih popijevaka iz Međimurja, дїло хторе порушало вельке интересованє, скоро сензацию у културних и политичних кругох у Горватскей и хторе мало значну улогу при конєчней одлуки Версайскей мировней конференциї о оставаню Медзимуря у составе Горватскей.

Винко Жґанец ступел од вчасней младосци до шорох напредней горватскей интелиґенциї, хтора у значних историйних хвилькох, пред и под час войни од 1914. по 1918. робела на ошлєбодованю и зєдинєню южних Славянох до заєднїцкей нєзависней народней держави. Правдиви триюмф дожил на Вилїю 1918. року кед з медзимурскима добровольцами и горватскима четами вошол до Медзимуря як ошлєбодитель Медзимуря од длуготирвацей мадярскей власци.

Од 1922. року Винко Жґанец робел у Поверенїцтве за Медзимурє як парохиялни службенїк, а од 1924. по конєц 1925. року бул окончователь длужносци Гражданского поверенїка за Медзимурє у Чаковцу як владов секретар. То була, у гевтим чаше, другоступньова управна власц у Медзимурю. Ту ше Винко Жґанец визначел з роботу на вибудови нових школох по Медзимурю як и у оправкох постояцих старих будинкох у хторих була отримована школа. Основал Широтиньски стол у Чаковцу и бул його перши предсидатель. Уведол до пракси роботу општинских судох, а 1924. року написал кнїжку Zavičajno pravo u Međimurju i Prekmurju а потим и кнїжку Općinsko sudovanje.

Як владов секретар, 1926. року бул премесцени до тедишнєй Приморско-країнскей обласци до Карловцу. Року 1927. напущел управну службу и пошол до Зомбора як адвокатски приправнїк и отворел адвокатску канцеларию. Ту розвил замерковану правну праксу у своїм правнїцким фаху. Бул велї роки главни секретар Правнїцкого дружтва и редактор мешачнїка Pravni pregled.

Биста Винка Жґанца у Чаковцу

Одход до Заґребу

У марцу 1941, року Винко Жґанец прешол до Заґребу, дзе є меновани за новтаруша. Под час войни новтарушства були утаргнути, та окончовал длужносц адвоката по юний 1943. року, кед бул вибрани у Горватским авторским дружтве у Заґребе за главного секретара. Тоту институцию водзел по 1. октобер 1945. року. Як секретар ГАД, почал обсяжнєйше преучовац правни предписаня и праксу з обласци авторско-правней защити. Участвовал у ушорйованю нормативних предписаньох з подруча авторско-правней защити.

У периодзе 1945 – 1948. робел як музиколоґ у Етноґрафичним музею у Заґребе. У септембре 1948. року основани у Заґребе Институт за народну уметносц и Жґанец постал перши управитель того институту. Од 1948. по єшень 1966. преподавал на Музичней академиї у Заґребе предмет Музични фолклор.

Винко Жґанец бул главни инициятор снованя Здруженя музичних фолклористох Югославиї. Року 1952. у Пули предшедовал зоз сновательну скупштину того здруженя. Ту бул вибрани за першого предсидателя Дружтва фолклористох Горватскей. Тоту длужносц окончовал по 1963. рок, кед бул вибрани за доживотного почесного предсидателя. Од 1952. року бул предсидатель Югославянского комитету Медзинародного совиту за музични фолклор (International Folk Music Council, нєшка International Council for Traditional Music), а од 1955. по 1967. рок бул член Вивершного одбору тей орґанизациї. За дописного члена Югославянскей академиї наукох и уметносцох вибрани є 1948. року, а за порядного члена 1966. року.

Свою першу народну пошпивку Винко Жґанец записал у родимим валалє Вратишницу 1908. року, кед як ґимназиялєц пошол дому за швета. Пошпивку Megla se kadi, hajdina cvete одшпивала му його шестра Роза. Од тей хвильки, та по 1973. рок , записал або знял на маґнетофону вецей як 25.000 народни пошпивки, мелодиї за рижни музични инструменти, танци и кола, та о рижних народних обичайох ширцом Горватскей, а и у сушедних державох у хторих жию Горвати. За свойо перши записани и за хорске шпиванє гармонизовани и обробени пошпивки достал 1912. року награду Союзу шпивацких дружтвох Горватскей.

Горватски народни пошпивки з Медзимуря

Його перша кнїжочка Hrvatske pučke popijevke iz Međimurja, на шветло дня винєсла нєпознате благо и красу тих шпиванкох (у жридловей форми познатих под назву медзимурски пошпивки) широкому кругу гражданства, и окреме музичаром хтори о нїх до теди барз мало знали, алє хтори потим зрозумели же Медзимурє по своїх пошпивкох швет за себе хтори им Винко Жґанец теди одкрил.

После ошлєбодзеня Медзимуря 24. децембра 1918. року Винко Жґанец розвил свою просвитительску и родолюбну дїялносц на шицких подручох народного живота. Так уж 11. фебруара 1919. року одведол до Заґребу зоз Иґнацийом Липняком селянски шпивацки хор зоз Мацинцу, хтори у Горватским музичним заводзе виведол програму Медзимурски уметнїцки вечари. З тей нагоди Жґанец отримал и свойо познате преподаванє о Медзимурю и медзимурских пошпивкох.

Уж у своїх перших написох Винко Жґанец обачує розлику медзи форму медзимурских пошпивкох и пошпивками других народох.

Форми медзимурских народних пошпивкох ше розликую од єднообразней симетриї хтора панує у ґерманскей и романскей народней и уметнїцкей музики. Кажда медзимурска пошпивка ма свою форму хтору нє одредзує прераховани розум алє чувство. Прето Медзимурец, без огляду чи є леґинь чи дїдо, кед шпива вон постава вельке дзецко и теди мирує. Вон шпива прето же би виполнєл тот мир. Вон у своєй писнї чисти уметнїк. Зоз музику и словами вон виражує правду хтору нє ма потреби доказовац, бо тоту правду, кажде хто го слуха, чувствує.

Свою другу кнїжочку Hrvatske pučke popijevke iz Međimurja, svezak II, вон видал 1920. року. У тей збирки вон надополнєл и потвердзел исправносц и оправданосц своєй роботи як мелоґрафа и музиколоґа, бо пред горватску явносц тедишнього часу винєсол нєпознате богатство горватскей народней творчосци з Медзимуря.

Уж теди велїх барз нєсподзивйовала Жґанцова роботносц, тїлесна и духовна моц, велїчезна музична култура, знанє и всестраносц. Югославянска академия наукох и уметносцох 1924. и 1925. року видала два барз познати Жґанцово звязки медзимурских и шветовних народних шпиванкох. Вон перши спознал цесну вязу медзи мелодиями народних церковних шпиванкох зоз Медзимуря и стародавнима способами. Спрам оцени тедишнїх музичних фаховцох, вон бул тот перши цо правилно и удатно виведол гармонизацию старих способох у народней шпиванки. Познєйше свою етномузиколоґийну роботу, а особлїво єй мелоґрафску часц, преширел зоз музичним благом Бачкей, Баранї, Славониї, а окреме зоз околїском Зомбора.

Вон з часу на час видавал Горватски народни шпиванки гармонизировани або обробени за мишани або хлопски хори у вецей звязкох. У нїх були обявени пошпивки зоз Медзимуря, Приморя, Крку, Истри, Каству, Турополя, Полїцох, Дубровнику и других.

Др. Винко Жґанец, Зборнїк руксих писньох (обробени за хорске шпиванє). Обновене виданє 1996. року

Жґанцова вяза и помоц Руснацом

Як дїяч у култури, учитель Михал Ковач записал 58 руски народни писнї (текст и ноти) по наших руских валалох у Сриме и тот музични материял послал познатому горватскому музиколоґови др Винкови Жґанцови. Сам Винко Жґанец ше, потим, баржей заинтересовал за нашо музичне благо, та записал вецей писнї од рижних шпивачох у заґребскей грекокатолїцкей семинариї, обєдинєл их зоз Ковачовима записами, та тот материял бул достаточни же би др Винко Жґанец 1946. року порихтал и видал кнїжку Писнї югославянских Русинох зоз стихами 116 писньох алє, по першираз, и зоз нотним записом истих.

Кнїжка дожила обновене виданє 1996. року, нє лєм пре 50-цу друкованей першей кнїжки и подзековносци В. Жґанцови алє и пре потреби Руснацох у роботи у КУД-ох, як и пре други народи хтори заинтересовани за нашу Руску шпиванку и музичну творчосц.

Руски писнї хтори були найпознатши на тих просторох др. Винко Жґанец у тим зборнїку обробел, гармонизовал и аранжовал за хорске шпиванє преважно за мишани хор, найвецей штироглаово за САТБ (сопран, алт, тенор и бас), хлопски и менєй за женски хор. Тиж постоя обробки зоз солистом (найчастейше зоз хлопским гласом (тенор, бас и бас-баритон) зоз провадзеньом мишаного або хлопского хора.

Фотоґрафия Винка Жґанца зоз членми Дружтва Медзимурцох у Заґребе хтори облєчени до народного облєчива 1955. року, хтора виложена у Музею Медзимуря у Чаковцу.

Верх кариєри

Найвекшу активносц у своєй етномузиколоґийней роботи Винко Жґанец розвил после 1948. року. Записовал у шицких крайох дзе жию Горвати, чи у жеми чи у Мадярскей и Австриї. Обрабял записани и на маґнетофон зняти прейґ 10.000 народни шпиванки з Медзимуря, потим ушорйовал записи и знїмки зоз других крайох хтори ше находза у Институту за народну уметносц у Заґребе (нєшка Институт за етнолоґию и фолклористику), а єст их коло 10.000.

Окреме треба визначиц єдинствени знїмки ґлаґоляшского горватского литурґийного шпиву хторе 1955, 1956. и 1957. року знял на островох Крку, Рабу, Паґу, Брачу, на Шибенїцких островох и у Истри, як и у варошох и местох горварского приморя. Велька часц тих знїмкох ше чува у Старославянским институту Светозар Ритиґ у Заґребе.

Под час свойого живота написал и обявел прейґ тисяч роботи з подруча музики и права. За Музичну енциклопедию Лексикоґрафского заводу у Заґребе обробел часц музично-фолклорних одреднїцох хтори ше одноша на горватски народни пошпивки. Отримал замерковани преподаваня на конкґресох фолклористох Югославиї на Бєлашници, у Пули, Вараждину, Бледу, Новим Винодослким, Заєчару, Скопю и у другим местох.

Як учаснїк на медзинародних конференцийох и конґресох у иножемстве отримал реферати и преподаваня у Ослу, Фрайбурґу, Лондону, Копенгаґену, Будапешту, Букурешту, Штутґарту, Тросинґену, Єрусалиме, Атини, Бечу, Ґрацу и Дубровнику.

Винко Жґанец приял 1964. року награду Божидар Аджия за свойо дїло Hrvatske pučke popijevke iz Koprivnice i okolice, у виданю ЮАНУ 1962. року, 1965. бул одликовани з Орденом роботи зоз червену заставу, а 1970. достал найвисше дружтвене припознанє хторе ше теди додзельовало за найвисши досяги у науковей и уметнїцкей роботи, награду АВНОЙ-а.

Як искусни музични педаґоґ Винко Жґанец преподавал на Музичней академиї у Заґребе. Орґанизовал и удатно кончел теренски виглєдованя по цалей Горватскей на хтори водзел зоз собу студентох пре записовнє и пренаходзенє народних шпиванкох и обичайох.

Дїла

● Narodne popijevke Hrvatskog zagorja – Etnomuzikološka studija. U: Žganec, Vinko (ur.), Zbornik za narodni život i običaje. Knjiga 44, Zagreb: JAZU, 1971.

● Hrvatske pučke popijevke iz Međimurja – knjiga I. Zagreb: Zavod za istraživanje folklora, 1990.

● Hrvatske pučke popijevke iz Međimurja – knjiga II. Zagreb: Institut za etnologiju i folkloristiku, 1992.

● Hrvatske pučke popijevke iz Međimurja – knjiga III. Zagreb: Institut za etnologiju i folkloristiku, 2002.

● Hrvatske pučke popijevke iz Međimurja – svjetovne i crkvene. Čakovec: Matica hrvatska, 2015.

Вонкашнї вязи

• LZMK / Hrvatska enciklopedija:Žganec, Vinko

• LZMK / Proleksis enciklopedija: Žganec, Vinko

• Hrvatsko društvo skladatelja: Žganec, Vinko
• ]https://www.hrvatskarijec.rs/vijest/A31797/Medjimurska-popevka-%E2%80%93--zastitni-znak-hrvatskog-identiteta/ Međimurska popevka – zaštitni znak hrvatskog identiteta]