Abstract

В статті досліджується проблема методології мислення в соціальному і науковому пізнанні. В його контексті виокремлюється «рамочний» характер мисленнєвої діяльності, який знаходить свою реалізацію в інтелектуальній традиції. Авторка зосереджує увагу на колективній мисленнєвій діяльності, яка існує, насамперед, в знанні про неї. Відмінності між людьми, які володіють різними типами знань, орієнтують на різні форми організації мислення і діяльності. Аналізуються можливості розвитку мислення в навчальних практиках сучасності. Дана ситуація, стверджується в статті, обумовлює якісну трансформацію мислення, культури і людини.