Головна сторінка

Календар

17 травня

1866 — народився Юліан Мархлевський, польський революційний діяч, редактор, публіцист, видавець
1873 — народився Анрі Барбюс, французький письменник, драматург
1877 — народився Степан Баран-Бутович, український археолог, історик-краєзнавець, діяч освіти
1908 — народився Леонід Первомайський, український письменник, поет
1952 — помер Володимир Правдич-Немінський, український фізіолог, електрофізіолог, нейрохімік

Вибрана проза

За сестрою. (Краків, 1941) Андрій Чайковський
… — Ну, добре, мені вже тепер нікуди їхати, а просто додому. — А хіба ж ти не втікав в Україну? — Ні! Мене післав пан по знахаря. В степу знахар славний живе. Я знаю його печеру. У мого пана син недоліток занедужав; що й робили, нічого не помагає. Так бранці переповіли панові про нашого знахаря. А він мені дідусем по мамі приходиться. Так пан Мустафа кличе мене, гладить по голові та й каже: „Їдь по того славного чоловіка, бери найліпшого коня з мого табуна, хай приїжджає сюди. Я його золотом обсиплю, як він поможе. Коли не привезеш, каже, то твоя смерть“. Тепер хай буде тому смерть, що мені не дав доїхати. Ну! Мустафа-ефенді гарненько тобі подякує… — А ти певно брешеш… — Незадовго побачиш, чи брешу. Їдьмо скорше… Татаринові стало страшно. Він знав, що Мустафа гострий чоловік і жартів не знає. Тепер ще Павлусь став поспішати. — Чому ти мені відразу цього не сказав? „Бо мені самому таке на гадку не прийшло“, подумав собі Павлусь, а голосно каже: — Тепер можу тобі сказати усе. У нас так: їдеш по знахаря для хворого, то не оглядайся позад себе, ані не кажи нікому, куди їдеш, а то вся знахорева сила пропала і хворому не поможе. Як прийдеш до знахаря, так він зараз тебе питає: „А не оглядався позад себе? Не казав нікому, куди їдеш?“ Ти скажеш правду, то він і вусом не моргне і не поїде. А коли ти оглядався, або сказав, а збрешеш, то він поїде, але не вилікує. Тому я тепер до знахаря не поїду, бо коли б збрехав і він приїхав, а не поміг, то Мустафа-ефенді йому голову відрубати накаже; а мені його шкода, бо кажу тобі, він мені дідусем приходиться і славний знахар. Йому 150 років з роду. Борода в нього по саму землю, а вії такі, що ціле лице заслоняють. Казала моя покійна бабуся, царство їй небесне, що він вродився з зубами, з оселедцем і з вусами.

читати далі…

Вибрана поезія

Фрідріх Рюккерт

Доля. (Львів, 1897)

*^**

З гір побігли тїни,
Облягли ставки;
В небі забілїли,
Потяглись чайки.

Тихесенько-тихо,
А душа болить:
До кого припасти,
Голову схилить?

Чим сьвіт рвеш ся з дому,
А в вечері рад,
Що знайшов спочивок,
Що вернувсь назад.