Наступна станція: Наш дім

Після бакалаврату з міжнародних відносин у Києво-Могилянській академії Марія працювала проєктною менеджеркою в японській компанії Metal Products. Вона координувала українсько-японський проєкт зі зведення харчоблоку за технологіями модульного будівництва та нової моделі укриття зі сталевих конструкцій, допомагала компанії взаємодіяти з українськими партнерами, перекладала під час переговорів і долучалася до розробки стратегії виходу компанії на український ринок.

Ще одним важливим досвідом стала робота з Японським агентством міжнародного співробітництва JICA. Марія співпрацювала з JICA в різних форматах, спочатку - стажування в головному офісі. Потім, у рамках роботи в іншій благодійній організації, був спільний проєкт з навчання українців, спираючись на досвід Японії у подоланні наслідків землетрусів та інших стихійних лих.

Повернення, каже Марія, від самого початку було її кінцевою метою. Питання полягало лише в тому, коли її знань, мови та контактів буде достатньо, щоб справді стати корисною Україні. Відповіддю стала Create Ukraine.

” Чим довше триває війна, тим більше розумієш, що невідомо, коли вона закінчиться. А люди потрібні Україні саме зараз. Для мене це було про: А хто, якщо не я? А хто, якщо не ми?”

У міністерстві Марія приєдналася до департаменту залучення інвестицій та співпраці з міжнародними організаціями. Її головний напрям - це робота з японськими партнерами: JICA, Японською організацією зовнішньої торгівлі JETRO, посольством, міністерствами та приватними компаніями.

Знання японської мови й мережа контактів допомогли зробити переговори швидшими, а співпрацю - активнішою. Марія проводить для японського бізнесу семінари про інвестиційні можливості в Україні, консультує компанії та опрацьовує їхні звернення. Зараз вона також працює над розв’язанням дипломатичного питання, яке залишалося відкритим майже 20 років, та готує бізнес-форум у Японії, присвячений стратегічним для України секторам - безпілотникам, кібербезпеці, штучному інтелекту й робототехніці.

” Найцінніше в цій програмі - це відчувати, що завдяки своєму досвіду та сильним сторонам ти робиш те, чого без тебе могло б не статися. Ми чекаємо на українців із-за кордону, ви дуже нам потрібні. Тут ви не будете самі: ви станете частиною великої родини, яка працює заради спільного майбутнього!”

Її професійний шлях був пов’язаний із міжнародною співпрацею, міграційною політикою та підтримкою громадянського суспільства. У Міністерстві внутрішніх справ Чехії Яна працювала з людьми, які зверталися по міжнародний захист, допомагала з адміністративним супроводом та оформленням документів.

Згодом вона проходила стажування у празькому офісі Міжнародної організації з міграції. У підрозділі, який опікувався питаннями тимчасового житла, Яна долучалася до проєктів із підтримки вимушено переміщених осіб, координувала дані, готувала навчальні матеріали та презентації.

Наступним етапом став Брюссель і робота в European Endowment for Democracy. У грантовій команді Яна готувала документацію, аналізувала бюджети й фінансову звітність, супроводжувала грантові проєкти та співпрацювала з міжнародними партнерами.

Попри роки, проведені в Європі, думка про повернення в Україну не була для неї раптовою. Яна розмірковувала про це протягом кількох років, але не хотіла повертатися лише заради самого повернення. Для неї було важливо чітко розуміти, де саме її знання та досвід принесуть найбільшу користь.

” Мені хотілося застосувати свої знання та практичний досвід саме в Україні, бути в епіцентрі подій, які сьогодні визначають її майбутнє, і зробити свій внесок у відбудову та розвиток держави.”

Професійна мотивація поєдналася з особистою. Після багатьох років за кордоном їй хотілося знову бути серед своїх, щодня розмовляти рідною мовою та жити поруч із родиною. Тому, коли постало питання, чи продовжувати контракт у Брюсселі, чи їхати в Україну, програма Create Ukraine допомогла зробити вибір.

У січні 2026 року Яна повернулася додому. Адаптація тривала близько трьох місяців. За час її відсутності Україна суттєво змінилася, тож повернення стало для неї водночас радісним і непростим етапом.

Новим досвідом стала й робота в державному секторі. Яна говорить, що одним із головних викликів є необхідність погоджувати рішення з різними сторонами. Це потребує терпіння, пошуку компромісів і постійного балансу між швидкістю та якістю. Водночас така робота дала їй можливість побачити зсередини, як формується державна політика та ухвалюються стратегічні рішення.

Нині Яна долучена до діяльності Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України. У межах Create Ukraine вона долучена до розвитку Центрів єдності — нового інструменту підтримки українців, які перебувають за межами країни.

Яна координує співпрацю з міжнародними партнерами, готує концептуальні документи та працює над сталою моделлю функціонування Центрів. Перші з них уже відкрито в Берліні та Стокгольмі, і для неї особливо важливо бачити, як напрацьовані командою ідеї поступово стають реальними проєктами.

” Це дає відчуття, що наша робота має реальний результат і може бути корисною для українців, які перебувають за кордоном.”

Тим, хто також думає про повернення, але поки вагається, Яна радить не боятися цього кроку. Вона не приховує: робота над державними змінами не завжди є простим і швидким процесом. Вона потребує наполегливості, терпіння та готовності бути частиною команди. Проте саме закордонний досвід українських фахівців сьогодні може стати важливою опорою для розвитку країни.

Думка про повернення, розповідає Євген, з’явилася ще на початку війни в Україні. Він розумів, що дедалі більше українців виїжджатимуть, а країні бракуватиме людей, готових долучатися до змін. Вирішальним став і його досвід участі в політичних та громадських проєктах.

Після повернення він приєднався до Міністерства культури України. Нині Євген працює в межах державної ініціативи «Тисячовесна», спрямованої на фінансування українських культурних продуктів: кіно, серіалів, музики, театру, візуального мистецтва, відео для соціальних мереж та іншого аудіовізуального контенту. У Міністерстві Євген працює над створенням прозорої та ефективної системи експертної оцінки національної програми фінансування української культури, яка відповідатиме міжнародним стандартам. Він долучився до побудови процесів роботи з експертами — від розробки «Посібника експерта», комунікаційних матеріалів і операційних процедур до координації роботи експертних комісій. У межах цього було сформовано 7 комісій, до складу яких увійшов 181 український експерт, а також розпочато формування міжнародної експертної панелі.

Повернення після років у Канаді виявилося непростим. Йому довелося знову звикати не лише до особливостей українського побуту й менталітету, а й до вибухів та відключень світла.

” Було доволі важко, тому що я відвик від багатьох речей: певних моментів у менталітеті, вибухів, відсутності світла. Але з часом, за декілька місяців, я втягнувся і вже почуваюся доволі комфортно.”

Водночас українцям за кордоном, які мають знання, сили та бажання впливати на майбутнє країни, він радить не відкладати повернення.

” Якщо у вас є експертиза й енергія робити зміни, то, звісно, потрібно їхати і працювати.”

В Україні вона здобула ступінь бакалавра з менеджменту та управління бізнесом, а в London Metropolitan University - магістерський ступінь за напрямом дослідження насильства проти жінок і дітей. Саме за кордоном Маргарита сформувалася як самостійна фахівчиня та визначила, якими мають бути її робота, освіта і внесок у суспільство.

Долучившись до Create Ukraine, Маргарита повернулася в Україну та почала працювати у дирекції шкільної освіти Міністерства освіти і науки. Її напрям - це забезпечення доступу до освіти. Наразі вона працює над трьома проєктами: концепцією багатомовної освіти для шкіл із навчанням мовами корінних народів і національних спільнот, рекомендаціями з популяризації української мови в освітньому середовищі та пропозиціями щодо наближення українського законодавства до права ЄС. Останній напрям має допомогти залучити європейське фінансування для забезпечення закладів освіти продуктами в межах реформи шкільного харчування.

Повернутися Маргариту спонукало бажання впроваджувати реальні зміни: розвивати інклюзивну освіту, долати гендерні упередження та впливати на рішення на державному рівні. Не менш важливим був сум за домом, а передусім - за рідною Одесою.

” Насправді я найбільше сумувала саме за Одесою — своїм рідним містом, де все мені знайоме і живе моя родина. Я сумувала за узбережжям Чорного моря, на якому виросла, і за знайомими людьми. Там кожна ямка в асфальті як рідна, повітря пахне солоним морем і водоростями, сонце кусається 35-градусною спекою, а за кавуном йдеш на Привоз, бо там завжди найкращі. Потім сідаєш на п’ятий трамвай і їдеш до Аркадії, вдихаючи свіже прохолодне повітря через відкрите вікно, та чуєш: “Наступна зупинка — Завод шампанських вин.”

Повернення до Києва після років за кордоном вимагало від Маргарити часу на адаптацію. Їй довелося звикати до повітряних атак, роботи після безсонних ночей, а також до іншого темпу роботи, ніж у міжнародному корпоративному середовищі, де вона працювала раніше. Водночас поступово вона побачила й інший бік державної служби: рішення тут потребують більше часу, адже проходять численні обговорення, погодження та консультації.

Хоча Маргарита поки що обережно оцінює власний внесок, проєкти, до яких вона долучилася, поступово просуваються вперед: концепція багатомовної освіти вже проходить публічне обговорення, а навколо неї вдалося об'єднати десятки експертів. Набутий досвід Маргарита також використовує у співпраці з громадською організацією, допомагаючи розвивати зелену освіту та дослідницькі проєкти в Україні.

” Я завжди бачила себе творчинeю змін. Навіть знаючи все, що знаю сьогодні, я однаково погодилася б повернутися, бо цей досвід змінив майже всі мої уявлення про світ.”

Після двох років в Англії Юлія переїхала до Франції, де здобула ступінь бакалавра з міжнародного бізнесу в Grenoble École de Management. Частину навчання провела в Португалії за програмою Erasmus, а після початку повномасштабного вторгнення майже рік жила у Флоренції разом із родиною.

Саме в Італії розпочався її професійний шлях в енергетиці. Юлія працювала у французькій консалтинговій компанії Enerdata, а згодом вступила до магістратури зі сталого розвитку та енергетичного менеджменту в Університеті Бокконі в Мілані. Під час навчання вона переїхала до Бонна, де пів року стажувалася в Секретаріаті Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Коли стажування добігало кінця, Юлія могла повернутися до Італії: там їй пропонували роботу, а також вона мала дозвіл на проживання. Проте дедалі сильніше відчувала, що хоче повернутися в Україну. Спочатку вирішила приїхати лише на місяць, щоб перевірити, чи зможе жити в умовах війни.

” Здається, що повертатися до своєї країни має бути легко. Але насправді виникає сильний зворотний культурний шок. Після тривалого життя за кордоном ти формуєш власну культуру - суміш усього, що бачив у різних країнах.”

Після майже чотирьох років відсутності вона побачила іншу Україну - більш об’єднану, політично свідому та вмотивовану. А головне - вперше за довгий час знову відчула зв’язок із країною.

Юлія шукала можливість працювати в державних інституціях, однак побачила, що молодим фахівцям із міжнародною освітою та досвідом складно одразу отримати роботу, яка відповідала б їхній кваліфікації. Таким професійним містком для неї стала Create Ukraine.

Завдяки програмі Юлія приєдналася до Міністерства енергетики України. Це була її перша робота в Україні, і водночас можливість використати освіту та міжнародний досвід у галузі, яка під час війни стала критично важливою.

Остаточне повернення збіглося з важким періодом відключень електроенергії та проблем з опаленням. Найскладнішим став контраст між звичайним київським життям удень і повітряними тривогами та укриттями вночі.

” Розуміти, що ти сама ухвалила рішення повернутися, а тепер сидиш без світла й опалення, було одним із найважчих моментів. Але водночас це дало мені ще більше злості й мотивації працювати, особливо тому, що я в Міністерстві енергетики. Я ще сильніше відчула, наскільки ця робота потрібна.”

У міністерстві вона працювала над звітом про вплив європейського вуглецевого регулювання на українську економіку та експорт. Документ мав окреслити ризики й можливості для бізнесу, а також запропонувати шляхи адаптації. Юлія також долучилася до переговорів із ЄС щодо технічної допомоги та до створення платформ, які мають спростити інвестування у відновлювану енергетику в Україні.

Вона представляла можливості підтримки української енергетики перед французьким бізнесом і державними установами в Національних зборах Франції, а також долучилася до організації Energy Platform Day у межах Ukraine Recovery Conference у Гданську.

Ще одним викликом стала українська мова. За роки за кордоном Юлія майже не практикувала її, тому спочатку хвилювалася через кожну помилку, навіть коли просто замовляла каву. Допомогла спільнота Create Ukraine: поруч опинилися люди, які також повернулися з інших країн і заново шукали своє місце вдома.

Найважливішим результатом повернення для Юлії стало відчуття дому, якого вона боялася не знайти. Тепер у Києві в неї є робота, друзі, захоплення та зв’язок із містом, якого давно не було в жодній іншій країні.

” Іноді вам буде важко, але іноді ви будете дуже вдячні собі за те, що наважилися ухвалити це рішення. Create Ukraine має потенціал змінити й ваше життя.”